50 честно 1. чем отличалась система римом эпохи республики от эпохи царей? как вы оцениваете эти изменения и почему? оформите ответ в виде таблицы. 2. в наши дни республикой называют государство, главу которого выбирают на определенный срок. какое древнее государство (кроме рима) можно назвать республикой? обоснуйте свою мысль. вот таблица

Официальная версия, исходившая от Годуновых. Как значилось в утвержденной грамоте ранней редакции, Феодор «учинил» после себя на троне жену Ирину, а шурину Борису «приказал» царство и свою душу в придачу. Окончательная редакция той же грамоты гласила, что царь оставил «на государствах» супругу, а патриарха Иова и Бориса Годунова назначил своими душеприказчиками. Наиболее достоверные источники повествуют, что патриарх тщетно напоминал Феодору о необходимости назвать имя преемника. Царь по обыкновению отмалчивался и ссылался на волю Божью. Будущее жены его тревожило больше, чем будущее трона. По словам очевидцев, Феодор наказал Ирине «принять иноческий образ» и закончить жизнь в монастыре. Как видно, Феодор действовал в полном, соответствии с церковными предписаниями и стариной. Ну короче он был родственником в каком то придревнейшем роду Ивана 4

Роман Мстиславович (у хрещенні — Борис) (? — 1205) — галицько-волинський князь від 1199 р., державний і військовий діяч. Син князя володимиро- волинського Мстислава Ізяславича і Агнеси (польської княжни, дочки польського короля Болеслава III Кривоустого). У 1168–1170 рр. Роман Мстиславич княжив у Новгороді. Після смерті батька в серпні 1170 р. був вигнаний новгородцями з міста і з 1173 р. княжив у Володимирі -Волинському. Незабаром Роман Мстиславич одружився з дочкою впливового князя Рюрика Ростиславича — Предславою. У 1187 р. зробив спробу оволодіти сусідньою Галицькою землею. Він зумів завоювати довіру галицького князя Володимира Ярославича і одночасно сколотити серед галицьких городян партію своїх прихильників, які 1188 р. вигнали Володимира Ярославича і запросили на його місце Романа Мстиславича. У свою чергу, Володимир Ярославич отримав до від угорського короля. Дізнавшись про наближення угорського війська, Роман втік з Галича і повернувся у Володимир-Волинський. У 1194 р. тесть Романа, Рюрик Ростиславич, став київським князем і виділив йому п’ять міст на півдні Київської землі. Але незабаром володимирський князь Всеволод Велике Гніздо зажадав відібрати міста у Романа, залишивши йому всього одне місто. Відносини князя з тестем різко зіпсувалися. У 1198 р. галицький князь Володимир Ярославич помер, не залишивши спадкоємців. Роман об’єднав під своєю владою Володимиро- Волинську та Галицьку землі. Однак не всі галицькі бояри надали підтримку новому князеві. У відповідь Роман Мстиславич влаштував у місті жорстоку розправу. Багато бояр бігли в інші руські землі. Роман повернув їх обіцянкою всяких милостей, але скоро під різними приводами розправився і з ними. Об’єднавши в своїх руках величезні володіння, Роман вже не боявся тестя. Він розлучився з дружиною, відправив її до батька, а сам одружився вдруге на Анні, що походила з волинського боярського роду. Роман, який мав від другої жінки двох синів: Данила та Василька. У 1202 р. на чолі об’єднаного галицько- волинського війська Роман захопив Київ, вигнав Рюрика Ростиславича, а на його місце посадив свого двоюрідного брата князя Інгвара Ярославича. Через деякий час Рюрик помирився з Романом і знову став київським князем. У 1203 р. два князя разом ходили на половців, але посварилися через видобуток. Захопивши в полон Рюрика, його дружину і дочку Предславу, Роман наказав усіх трьох відправити в монастир. Володіючи Києвом, Галичем і Володимиром — Волинським, Роман Мстиславич став наймогутнішим князем Південної Русі. Папа римський Інокентій III прислав до нього своїх послів, переконуючи прийняти католицизм, за що обіцяв проголосити його королем Русі. Роман відповів відмовою. Незабаром, не бажаючи сваритися з князем володимиро- суздальським Всеволодом Велике Гніздо, Роман відпустив з полону синів Рюрика, а старшому з них, Ростиславу, зятю Всеволода, віддав Київ. Воював з половцями, литовцями, ятвягами. Користувався величезним авторитетом в Польщі та Угорщині. Посварився з краківським князем Лешко Білим, почав з ним війну. У 1205 р., перебуваючи на землях Польщі, він потрапив у засідку і загинув. Визнаючи його видатні досягнення, сучасники назвали його «Великим» і «Повелителем усієї Русі».