9. Розташуйте події у хронологічній послідовності.
А. формування українських батальйонів «Нах тiгаль» і «Роланд»;
Б. Курська битва
В. остаточне визволення України від загарбників;
Г. утворення дивізії СС «Галичина»;
Д. Корсунь-Шевченківська битва:
E. героїчна оборона Севастополя.
Объяснение: Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].
Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.
Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.
Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості. Удачи!
Ледо́вое побо́ище (нем. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Ледовая битва»), также битва на Чудском озере (нем. Schlacht auf dem Peipussee) — битва, произошедшая на льду Чудского озера в субботу 5 апреля по юлианскому календарю (12 апреля по пролептическому григорианскому календарю) 1242 года с участием новгородцев и владимирцев под предводительством Александра Невского, с одной стороны, и войсками Ливонского ордена — с другой.
Ледовое побоище
Основной конфликт: Ливонский поход на Русь (1240—1242)
Facial Chronicle - b.06, page 085 - Battle of the Ice.jpg
Ледовое побоище. Миниатюра Лицевого летописного свода, середина XVI века.
Дата
5 апреля 1242
Место
Чудское озеро
Итог
победа Новгорода
Противники
Новгородская республика,
Владимиро-Суздальское княжество,
Псковская республика
Ливонский орден,
Дания,
Дерптское епископство,
Чудь
Командующие
Александр Ярославич Невский,
Андрей Ярославич
Андреас фон Вельвен, Герман Буксгевден
Силы сторон
15—17 тыс. чел.[1]
10—12 тыс. чел.[1]
Потери
неизвестно
400 немцев (800 - по Симеоновской летописи) и чуди «без числа» убито,
50 немцев взято в плен
Commons-logo.svg Медиафайлы на Викискладе
Является одним из Дней воинской славы России — День победы русских воинов князя Александра Невского над немецкими рыцарями на Чудском озере (Ледовое побоище) (отмечается 5 (18) апреля).