Aşağıdakı sualların içərisindən mətnin məzmununa uygun olanlan seçib cavablandırın.
1) Nodon bilmək olardı ki, yoldan keçən maşınlar və adamlar aziyyat
çəkmirdilər? 2) Fonorlər niyə gündüzlər çox darıxırdılar? 3) Kliça foran
nəyə təəccübləndilər? 4) Bayraq hansı binanın üstündən asılmiydi? 5) Ocrangi
bayraq insanların Ömür yoluna necə işıq saçır? 6) Evlərin pəncəralarindan
asılan bayraqların ölçüsü necodir? 7) Ucrangli bayragi goranda naya gora
insanların ürəkləri sevinclə döyünür?8) Bayraq niya kliçə fənəri ilə sohati
yarımçıq qoydu?​

Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так з'являється Кирило-Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші.

Вони виступали проти кріпосного права, боролися за його ліквідацію. Але не всі члени Кирило-Мефодіївського товариства мали одні погляди на шляхи здійснення цієї мети. Частина членів братства поділяла революційно-демократичні погляди, які вносив Т. Шевченко. Інша частина, до якої належали П. Куліш, Н. Костомаров, пропагувала ідеї української буржуазії.

Передова група цієї організації (а до неї й належав Т. Шевченко) висувала такі вимоги: відміну кріпацтва, звільнення всіх слов'янських народів від національного гніту, об'єднання їх у вільну федеративну республіку із парламентською владою, рівні права усім народностям. Саме кирило-мефодіївці ставили питання про створення української держави, яка б увійшла до республіканської федерації слов'янських народів. Сам Шевченко вважав, що таке об'єднання може відбутися в результаті всенародного повстання. Тому в братстві загострилася боротьба між цими двома групами, особливо тоді, коли почали обговорювати програму і тактику. Ліберали відкидали революційну тактику, шукали згоди з кріпосниками, Шевченко ж стверджував, що наш народ зможе звільнитися лише шляхом боротьби трудящих проти самодержавства і поміщиків.

8 век в истории получил название эпоха Просвещения, потому что именно в 18 веке научные знания, которыми обладали и которые были доступны только ограниченному кругу людей распространился извне. Эти знания вышли за пределы университетов в светские салоны, например, Парижа и Лондона, где это становится предметом для дискуссий. Литераторы начинают популярно излагать последние достижения философии и науки.Наиболее образованные и прогрессивно настроенные философы, писатели, художники начинают критиковать существующий строй, церковь и феодальные порядки. Эти прогрессивные деятели считали, что главным средством совершенствования общества является просвещение широких масс.Пафосом эпохи Просвещения становится уверенность в безграничных возможностях человеческого разума, в прогрессе различных наук, которые создают условия для экономического и социального процветания.