Китайци любят поесть. большая часть китайцев не готовит дома, а питается в закусочныхВся еда очень жирная .Особое предпочтение из мяса уделяют утке, курятине.Гарнир состоит из двух блюд на выбор — лапши и риса. Изредка также можно заказать жареную картошку, которуюподают полусырой.Очень любят овощные блюда и блюда c грибами. Овощи тоже все жареные. Исключением является только брокколи, которое подают вареным. Китайский традиционный наряд называется "ханьфу".Как правило, с ханьфу мужчины носили специальные шляпы, а женщины или маленькие шляпки, как на картинке выше, или просто вставляли в волосы заколки и гребни с Детей одевали и одевают в уменьшенные копии взрослой одежды.В многомиллионных городах есть единственный шанс для многих китайцев не превратиться в бездомных – арендовать капсульную квартиру. В ней может питаться, В каждой квартирке помещаются мини-кухня, душевая и туалет — дыра в полу, расположенная за шторкой, в полуметре от «столовой».мыться, ходить в туалет и жить.
Мешкаючи на віддалених від виру тогочасної європейської історії територіях і не маючи власної писемності, слов'яни досить пізно потрапили на сторінки книжок. Найдавніші свідчення про них відносять до початку нової ери. Вони належать римським історикам І–II ст. Плінію Старшому, Корнелію Тациту та грецькому географові Птолемею (II ст.). Усі троє називали слов'ян венедами і розповідали про них як окремий народ, що мешкав на схід від Вісли в оточенні германців, фракійців, сарматів, балтів. На думку археологів, саме венедам відповідають зарубинецька та черняхівська археологічні культури у їх слов'янській частині. Птолемей, між іншим, з-поміж венедів називав також племена ставанів. У цій назві дехто з мовознавців вбачає перекручену самоназву "слов'яни". Загалом свідчення римських істориків – скупі на факти й досить суперечливі. Більш докладно розповідають про слов'ян джерела VI ст. й наступних століть. Велику увагу їм, зокрема, приділив автор історії готів Йордан у книзі "Про походження та діяння готів" (інша назва цієї книги – "Готика") 551 р. Венеди, як свідчить Йордан, довго не корилися волі готських правителів. Поступилися вони, щоправда ненадовго, перед королем Германаріхом, який направив проти них велике військо. "Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавінів...". Назви "склавіни" та "анти" щодо слов'ян поряд із назвою "венеди" трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов'ян на різні племінні об'єднання. Так, за Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти – в Подніпров'ї, склавіни – в Подунав'ї. На думку археологів, було ще одне племінне об'єднання слов'ян, що мешкало у верхній течії Дніпра. Та через віддаленість тих племен від римсько-візантійського світу їхня назва, нехай і умовна, не збереглася.
Про походження назв, що їх застосовували щодо слов'ян давні історики-чужинці, українські вчені дотримуються такої думки: дві з них – венеди та анти – є іншомовними (перша – балтського походження, друга – іранського); третя, склавіни, – видозмінена самоназва "слов'яни". Отож, етнонім "слов'яни" вживається в джерелах від VI ст., але, без сумніву, є давнішим
Китайци любят поесть. большая часть китайцев не готовит дома, а питается в закусочныхВся еда очень жирная .Особое предпочтение из мяса уделяют утке, курятине.Гарнир состоит из двух блюд на выбор — лапши и риса. Изредка также можно заказать жареную картошку, которуюподают полусырой.Очень любят овощные блюда и блюда c грибами. Овощи тоже все жареные. Исключением является только брокколи, которое подают вареным. Китайский традиционный наряд называется "ханьфу".Как правило, с ханьфу мужчины носили специальные шляпы, а женщины или маленькие шляпки, как на картинке выше, или просто вставляли в волосы заколки и гребни с Детей одевали и одевают в уменьшенные копии взрослой одежды.В многомиллионных городах есть единственный шанс для многих китайцев не превратиться в бездомных – арендовать капсульную квартиру. В ней может питаться, В каждой квартирке помещаются мини-кухня, душевая и туалет — дыра в полу, расположенная за шторкой, в полуметре от «столовой».мыться, ходить в туалет и жить.
НАДЕЮСЬ
Объяснение:
Відповідь:
Мешкаючи на віддалених від виру тогочасної європейської історії територіях і не маючи власної писемності, слов'яни досить пізно потрапили на сторінки книжок. Найдавніші свідчення про них відносять до початку нової ери. Вони належать римським історикам І–II ст. Плінію Старшому, Корнелію Тациту та грецькому географові Птолемею (II ст.). Усі троє називали слов'ян венедами і розповідали про них як окремий народ, що мешкав на схід від Вісли в оточенні германців, фракійців, сарматів, балтів. На думку археологів, саме венедам відповідають зарубинецька та черняхівська археологічні культури у їх слов'янській частині. Птолемей, між іншим, з-поміж венедів називав також племена ставанів. У цій назві дехто з мовознавців вбачає перекручену самоназву "слов'яни". Загалом свідчення римських істориків – скупі на факти й досить суперечливі. Більш докладно розповідають про слов'ян джерела VI ст. й наступних століть. Велику увагу їм, зокрема, приділив автор історії готів Йордан у книзі "Про походження та діяння готів" (інша назва цієї книги – "Готика") 551 р. Венеди, як свідчить Йордан, довго не корилися волі готських правителів. Поступилися вони, щоправда ненадовго, перед королем Германаріхом, який направив проти них велике військо. "Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавінів...". Назви "склавіни" та "анти" щодо слов'ян поряд із назвою "венеди" трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов'ян на різні племінні об'єднання. Так, за Йорданом, венеди мешкали в басейні Вісли, анти – в Подніпров'ї, склавіни – в Подунав'ї. На думку археологів, було ще одне племінне об'єднання слов'ян, що мешкало у верхній течії Дніпра. Та через віддаленість тих племен від римсько-візантійського світу їхня назва, нехай і умовна, не збереглася.
Про походження назв, що їх застосовували щодо слов'ян давні історики-чужинці, українські вчені дотримуються такої думки: дві з них – венеди та анти – є іншомовними (перша – балтського походження, друга – іранського); третя, склавіни, – видозмінена самоназва "слов'яни". Отож, етнонім "слов'яни" вживається в джерелах від VI ст., але, без сумніву, є давнішим
Пояснення: