Був необхідний вихід до моря, треба було покінчити з постійними вторгненнями Кримського ханства в південноруські землі і забезпечити можливість більшого використання і заселення родючих південних земель.
ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ПЕРШОГО ПОХОДУ
Незважаючи на ретельну підготовку, перший Азовський похід був невдалим. Не було єдиного командування, відсутність досвіду облоги сильних фортець, не вистачало артилерії. А найголовніше, у облягали не було флоту для того, щоб заблокувати Азов з боку моря і перекрити доставку підкріплень, боєприпасів і продовольства обложеним.
ДРУГИЙ АЗОВСЬКИЙ ПОХІД (1696)
16 травня російська армія знову взяла в облогу Азов. 20 травня козаки в гирлі Дону напали на караван турецьких вантажних кораблів - знищили 2 галери і 9 малих судів, захопили одне невелике судно. 27 травня російський флот вийшовши в Азовське море, відрізав фортецю від джерел постачання по морю. Військова флотилія турків не наважилася вступити в бій. 10 і 24 червня були відбиті настання турецького гарнізону та 60000 татар. 17 липня - 1500 донських і частина запорізьких козаків увійшли до фортеці і засіли в двох бастіонах. 19 липня - після тривалого артилерійського обстрілу гарнізон Азова здався.
погиб в апреле 71 года до н. э. на реке Силари, Апулия) — руководитель восстания рабов и гладиаторов в Италии в 73—71 годах до н. э. Был фракийцем, при до конца не ясных обстоятельствах стал рабом, а позже — гладиатором. В 73 году до н. э. вместе с 70 сторонниками бежал из гладиаторской школы в Капуе, укрылся на Везувии и разбил высланный против него отряд. В дальнейшем смог создать сильную и относительно дисциплинированную армию из рабов и италийской бедноты и нанести римлянам ряд серьёзных поражений. В 72 году до н. э. он разбил обоих консулов, его армия выросла, по разным сведениям, до 70 или даже до 120 тысяч человек. С боями Спартак дошёл до северных границ Италии, по-видимому, предполагая перейти Альпы, но потом повернул обратно.
Римский сенат назначил командующим в войне Марка Лициния Красса, который смог повысить бое правительственной армии. Спартак отступил в Бруттий, откуда планировал переправиться в Сицилию, но не смог преодолеть Мессинский пролив. Красс отрезал его от остальной Италии рвом и укреплениями; восставшие смогли прорваться и одержать победу в ещё одном сражении. Наконец, в апреле 71 года до н. э., когда ресурсы были исчерпаны, а в Италии появились ещё две римские армии, Спартак вступил в последнюю битву на реке Силар. Он погиб в бою, повстанцы были перебиты.
ПРИЧИНИ АЗОВСЬКИХ ПОХОДІВ ПЕТРА 1
Був необхідний вихід до моря, треба було покінчити з постійними вторгненнями Кримського ханства в південноруські землі і забезпечити можливість більшого використання і заселення родючих південних земель.
ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ПЕРШОГО ПОХОДУ
Незважаючи на ретельну підготовку, перший Азовський похід був невдалим. Не було єдиного командування, відсутність досвіду облоги сильних фортець, не вистачало артилерії. А найголовніше, у облягали не було флоту для того, щоб заблокувати Азов з боку моря і перекрити доставку підкріплень, боєприпасів і продовольства обложеним.
ДРУГИЙ АЗОВСЬКИЙ ПОХІД (1696)
16 травня російська армія знову взяла в облогу Азов. 20 травня козаки в гирлі Дону напали на караван турецьких вантажних кораблів - знищили 2 галери і 9 малих судів, захопили одне невелике судно. 27 травня російський флот вийшовши в Азовське море, відрізав фортецю від джерел постачання по морю. Військова флотилія турків не наважилася вступити в бій. 10 і 24 червня були відбиті настання турецького гарнізону та 60000 татар. 17 липня - 1500 донських і частина запорізьких козаків увійшли до фортеці і засіли в двох бастіонах. 19 липня - після тривалого артилерійського обстрілу гарнізон Азова здався.
Объяснение:
погиб в апреле 71 года до н. э. на реке Силари, Апулия) — руководитель восстания рабов и гладиаторов в Италии в 73—71 годах до н. э. Был фракийцем, при до конца не ясных обстоятельствах стал рабом, а позже — гладиатором. В 73 году до н. э. вместе с 70 сторонниками бежал из гладиаторской школы в Капуе, укрылся на Везувии и разбил высланный против него отряд. В дальнейшем смог создать сильную и относительно дисциплинированную армию из рабов и италийской бедноты и нанести римлянам ряд серьёзных поражений. В 72 году до н. э. он разбил обоих консулов, его армия выросла, по разным сведениям, до 70 или даже до 120 тысяч человек. С боями Спартак дошёл до северных границ Италии, по-видимому, предполагая перейти Альпы, но потом повернул обратно.
Римский сенат назначил командующим в войне Марка Лициния Красса, который смог повысить бое правительственной армии. Спартак отступил в Бруттий, откуда планировал переправиться в Сицилию, но не смог преодолеть Мессинский пролив. Красс отрезал его от остальной Италии рвом и укреплениями; восставшие смогли прорваться и одержать победу в ещё одном сражении. Наконец, в апреле 71 года до н. э., когда ресурсы были исчерпаны, а в Италии появились ещё две римские армии, Спартак вступил в последнюю битву на реке Силар. Он погиб в бою, повстанцы были перебиты.
Объяснение: