Державотворчі традиції Запорізької Січі виявилися у: А) військово-адміністративному устрої; Б) використання давніх вікових традицій В) козацькому республіканському устрої Г) продовженні патріархальних традицій Київської Русі.
Яка історико-юридична оцінка договору 1654 р. є
правильною?
А) васальна залежність України від Московії; Б) автономія України у складі Московії; В) конфедерація двох держав, спрямована проти зовнішнього ворога; Г) військовий союз із персональною протекцією московського царя; Д) воз’єднання українського і російського народів.
Зазначте серед перелічених держав, з якими Україна в часи Визвольної війни підтримувала активні дипломатичні стосунки:
А) Річ Посполита Б) Данія В) Швеція Г) Московське царство Д) Кримське ханство Е) Османська портаЄ) Молдавське князівство Ж)СемигороддяЗ) Австрійська імперія И) Бранденбурзьке князівство І) Венеція К) Іспанія Л) Франція М) Велика Британія
Демократичність устрою Запорізької Січі полягала у :
А) виборність військової адміністрації Б) виборність місцевої влади В) участь козаків у січових радах Г) кандидатури старшини обговорювали і обирали більшістю голосів
Українські землі у складі Речі Посполитої:
А) отримали автономію Б) були включені до складу 6 воєводств В) підпорядковувалися безпосередньо королю Г) отримали магдебурзьке право
Яким терміном історична наука визначає процес переходу частини українських земель під владу Великого князівства Литовського в другій половині ХІV ст.?
А) загарбання Б) інкорпорація В) інтервенція Г) колонізація
План:
1. Царская колесница
2. Унижение пленных царя
3. Воины- победили.
4. Каменные стражи при входе во дворец
1.Колесница царя Ниневии была двухколёсной, к кузову прикреплялись колчан со стрелами, щит и копьё. Ассирийского владыку, окружала знать и телохранители.
2. Ассирийские цари подчинили себе многие страны и, возвращаясь на родину, войска гнали перед собой огромное число пленных и несметное количество скота. Царей же, покорённых стран, запрягали в колесницу ассирийского владыки.
Церковные деятели — митрополиты, руководители крупных монастырей — оказывали мощную поддержку московским князьям.Глава русской церкви митрополит Киевский уже в первой половине XIII века, еще до татарского завоевания, именуется митрополитом «всея Руси». Церковное единство Руси далеко предшествовало ее объединению национально-государственному и само послужило одним из могучих средств этого объединения.В знаменательную эпоху ХIV-ХV века, когда медленно, но неуклонно происходило национально-государственное объединение разрозненных русских земель вокруг Москвы, большую и благотворную роль в этом процессе собирания национальных сил сыграли три знаменитых первосвятителя, причисленные церковью к лику святых - митрополиты Петр (1308-1326), Алексий (1353-1378) и Иона (1448-1461), - три столпа русской церкви и русской государственности. Все они принимали деятельное участие в делах государственных и собиранию Руси Москвой и возвышению авторитета и власти великого князя Московского и «всея Руси». Единение православной иерархии с светской властью не ограничивается областью идейной, но осуществляется в политической практике. Епископы и игумены по-прежнему являются советниками князей, впоследствии царей московских. Великий князь, затем царь постоянно «советует» о важных государственных делах с «отцем своим митрополитом», потом патриархом. Участие духовенства в государственных делах получает даже свое оформление в лице т. наз. «освященного собора» (собрания высшего духовенства). Освященный собор в ХVI-ХVII вв. является непременной составной частью земских соборов. В течение всего XVII века патриарх и освященный собор принимают постоянное участие в управлении и законодательстве Московского государства.
Объяснение: