Найбільший розквіт Київської Русі було під час правління великого князя Київського з династії Рюриковичів – Ярослава Володимировича, більш відомого як Ярослав Мудрий. Свою успішну зовнішню політику Ярослав Мудрий ґрунтував не тільки на застосуванні збройних сил та зброї, а на дипломатичній діяльності. Вона, в свою чергу, міцно спиралась на династичні родинні зв’язки та шлюби – його діти та близькі родичі вступали в шлюб з першими особами (правителями) інших країн.
Так, наприклад, довга трирічна війна Київської Русі з Візантією завершилася примиренням та шлюбом сина Ярослава Володимировича Всеволода з донькою імператора візантійського Костянтина ІХ Мономаха – Анастасією. Пізніше їхній син, онук Ярослава, Володимир Всеволодович, успадкує від візантійського діда своє прізвисько Мономах. Що стосується самої особистості Ярослава, то він мав шлюб з донькою шведського короля . Син норвезького короля на ім’я Гарольд Сміливий одружився з донькою Ярослава Єлизаветою. Інша дочка мудрого правителя, Анастасія Ярославна, стала дружиною угорського короля Андріана І. Освічена та талановита донька Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І та після його смерті деякий час мудро управляла країною.
Польський король Казимир І Відновлювач також мав родинні зв’язки з Ярославом Мудрим – він був одружений на сестрі київського князя – Марії-Доброгніві. Династичні стосунки правитель Київської Русі мав також і з Німеччиною.
Давньоруська державність зробила великий крок вперед за часів Ярослава, знаходилась на вершині свого розквіту. Завершилося державне будівництво, зміцніла структура держави, посилилась її військова міць. Русь отримала письмове законодавство, досягла значних успіхів у зовнішній політиці.
1) необходимость введения общегосударственной идеологии
2) повышение авторитета Киевской Руси и ее выделение среди языческих “варварских” племен
3) установление более тесных и прочных контактов с христианскими государствами
Объяснение:
1. Усиление роли государства, возвышение его над народом, что вступало в непримиримое противоречие с общинными языческими представлениями древних славян.
2. Несовместимость установившегося государственного единства разнородных языческих культов отдельных восточнославянских племен, а также неславянских народов. Это противоречие необходимо было преодолеть: единому государству должен был соответствовать и единый религиозный культ.
3. Языческая Русь не могла входить, как полноценный член ни в какие международные союзы и была обречена на политическую изоляцию, прежде всего в Европе, где не хотели заключать династических браков, а также торговать с язычниками. Здесь уже затрагивались экономические вопросы жизни государства, вопросы дальнейшего развития и сохранения Руси как единого и могучего защитить себя государства.
Свою успішну зовнішню політику Ярослав Мудрий ґрунтував не тільки на застосуванні збройних сил та зброї, а на дипломатичній діяльності. Вона, в свою чергу, міцно спиралась на династичні родинні зв’язки та шлюби – його діти та близькі родичі вступали в шлюб з першими особами (правителями) інших країн.
Так, наприклад, довга трирічна війна Київської Русі з Візантією завершилася примиренням та шлюбом сина Ярослава Володимировича Всеволода з донькою імператора візантійського Костянтина ІХ Мономаха – Анастасією. Пізніше їхній син, онук Ярослава, Володимир Всеволодович, успадкує від візантійського діда своє прізвисько Мономах. Що стосується самої особистості Ярослава, то він мав шлюб з донькою шведського короля . Син норвезького короля на ім’я Гарольд Сміливий одружився з донькою Ярослава Єлизаветою. Інша дочка мудрого правителя, Анастасія Ярославна, стала дружиною угорського короля Андріана І. Освічена та талановита донька Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І та після його смерті деякий час мудро управляла країною.
Польський король Казимир І Відновлювач також мав родинні зв’язки з Ярославом Мудрим – він був одружений на сестрі київського князя – Марії-Доброгніві. Династичні стосунки правитель Київської Русі мав також і з Німеччиною.
Давньоруська державність зробила великий крок вперед за часів Ярослава, знаходилась на вершині свого розквіту. Завершилося державне будівництво, зміцніла структура держави, посилилась її військова міць. Русь отримала письмове законодавство, досягла значних успіхів у зовнішній політиці.
1) необходимость введения общегосударственной идеологии
2) повышение авторитета Киевской Руси и ее выделение среди языческих “варварских” племен
3) установление более тесных и прочных контактов с христианскими государствами
Объяснение:
1. Усиление роли государства, возвышение его над народом, что вступало в непримиримое противоречие с общинными языческими представлениями древних славян.
2. Несовместимость установившегося государственного единства разнородных языческих культов отдельных восточнославянских племен, а также неславянских народов. Это противоречие необходимо было преодолеть: единому государству должен был соответствовать и единый религиозный культ.
3. Языческая Русь не могла входить, как полноценный член ни в какие международные союзы и была обречена на политическую изоляцию, прежде всего в Европе, где не хотели заключать династических браков, а также торговать с язычниками. Здесь уже затрагивались экономические вопросы жизни государства, вопросы дальнейшего развития и сохранения Руси как единого и могучего защитить себя государства.