Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Период с 1917 по 1922 гг. — это время бурных событий отечественной истории. В это время в России происходит: во-первых — февральская, во-вторых, октябрьская революции; в-третьих, гражданская война, в-четвертых, установление советской власти в России.
Важную роль в истории этого периода сыграли В.И. Ленин и Л.Д. Троцкий. Ленин, будучи лидером РСДРП(б), направлял действия большевиков в течение всего 1917 г. сначала на мирный захват власти (апрельские тезисы), а после событий 3-4 июля 1917 г., и фактического завершения периода двоевластия, на вооруженное восстание и низложение Временного правительства. Троцкий стал председателем Военно-революционного комитета, который был руководящим органом восстания, намеченного центральным комитетом партии большевиков во главе с Лениным на 25 октября 1917 г. Причиной октябрьского переворота стала не и нежелание временного правительства решить наиболее острые проблемы текущего периода: преодолеть тяготы войны, остановить распад государства, решить земельный вопрос, выработать ясную программу политических действий. Таким образом, февральская буржуазно-демократическая революция заложила основания для октябрьской пролетарской революции.
В результате октябрьской революции установилась диктатура пролетариата, были национализированы банки и крупные предприятия. В марте 1918 г. большевиками был заключен сепаратный Брестский мир с Германией, на чем настаивал Ленин. Следует напомнить, что Троцкий стал первым наркомом иностранных дел и до своей отставки возглавлял советскую делегацию на переговорах в Брест-Литовске. Таким образом, как внутренняя, так и внешняя политика большевиков закладывали основания для начала гражданской войны и интервенции.
Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Объяснение:
Период с 1917 по 1922 гг. — это время бурных событий отечественной истории. В это время в России происходит: во-первых — февральская, во-вторых, октябрьская революции; в-третьих, гражданская война, в-четвертых, установление советской власти в России.
Важную роль в истории этого периода сыграли В.И. Ленин и Л.Д. Троцкий. Ленин, будучи лидером РСДРП(б), направлял действия большевиков в течение всего 1917 г. сначала на мирный захват власти (апрельские тезисы), а после событий 3-4 июля 1917 г., и фактического завершения периода двоевластия, на вооруженное восстание и низложение Временного правительства. Троцкий стал председателем Военно-революционного комитета, который был руководящим органом восстания, намеченного центральным комитетом партии большевиков во главе с Лениным на 25 октября 1917 г. Причиной октябрьского переворота стала не и нежелание временного правительства решить наиболее острые проблемы текущего периода: преодолеть тяготы войны, остановить распад государства, решить земельный вопрос, выработать ясную программу политических действий. Таким образом, февральская буржуазно-демократическая революция заложила основания для октябрьской пролетарской революции.
В результате октябрьской революции установилась диктатура пролетариата, были национализированы банки и крупные предприятия. В марте 1918 г. большевиками был заключен сепаратный Брестский мир с Германией, на чем настаивал Ленин. Следует напомнить, что Троцкий стал первым наркомом иностранных дел и до своей отставки возглавлял советскую делегацию на переговорах в Брест-Литовске. Таким образом, как внутренняя, так и внешняя политика большевиков закладывали основания для начала гражданской войны и интервенции.