До тверджень, що характеризують становище західноукраїнських земель у складі Австрійської доберіть конкретні факти за матеріалом підручника. і монархії 1. Етнічна неоднорідність Королівства Галичини та Лодомерії.
2. Переважання подпорн серед українського населення краю селян. 3. Формування серед селянства краю стереотипних уявлень про «доброго цісаря.
Одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. До Національного заповідника "Софія Київська", крім собору, належать "Золоті Ворота", Андріївська церква та Кирилівська церква в Києві.
БУКОВІ ПРАЛІСИ КАРПАТ
Масив, що складається з десяти окремих лісових масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км. Простягається від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи та Вигорлат у Словаччині.
Понад 70% цих пралісів розташовані в Україні. Загалом «Букові праліси Карпат» займають площу майже 78 тисяч гектарів.
До списку Світової спадщини праліси потрапили через те, що становлять надзвичайну цінність як взірець недоторканих природних комплексів помірних лісів. Крім того, букові праліси Карпат вирізняються специфічною флорою та фауною і є окремою екосистемою.
Ханський палац у Бахчисараї (крим. Han Saray) — родова резиденція династії Ґераїв — правителів Кримського ханства у 1532—1783 р. Центр політичного, духовного й культурного життя кримських татар. Засновником Хансарая був Сахіб I Ґерай.
Бахчисарайський палац — пам'ятка історії та культури всесвітнього значення, єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури[1]. Палац входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника. В приміщеннях палацу розташовані музей історії та культури кримських татар, художній музей[2], виставка холодної та вогнепальної зброї. Територія палацового комплексу займає 4,3 гектари, раніше площа комплексу становила 18 гектарів[3].
оголошення. Палац розташований на лівому березі річки Чурук-Су.
Крепостное право в России — существовавшая, начиная с Киевской Руси XI века, система правоотношений, вытекавших из зависимости земледельца-крестьянина от помещика, владельца земли, населяемой и обрабатываемой крестьянином.
На Руси и в Новгородской республике несвободные крестьяне подразделялись на категории: смердов, закупов и холопов. В царской России крепостничество широко распространилось к XVI веку, официально подтверждено Соборным уложением от 1649 года, отменено 19 февраля 1861 года (3 марта 1861) царским манифестом.