31 декабря 1999 г. Б.Н. Ельцин в телеобращении к гражданам России объявил о своей до отставке, назвал В.В. Путина своим преемником на посту президента Российской Федерации и сообщил о назначении до президентских выборов на 26 марта 2000 г.
Новый лидер России Владимир Владимирович Путин сформировался как политик в период либеральных реформ в России. Он сменил С.В. Степашина на посту главы правительства РФ 9 августа 1999 г., на следующий день после нападения чеченских бандформирований на приграничные села Дагестана. В сентябре 1999 г. террористы взорвали жилые дома в Буйнакске, Москве и Волгодонске. В этой обстановке действия Российской армии в Чечне получили широкую общественную поддержку. В своей предвыборной стратегии В.В. Путин использовал те же механизмы общественного воздействия, что и Б.Н. Ельцин в 1996 г.
Поняття про еволюцію. Еволюція (від лат. еволютіо-розгортування) - це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Це наука про чинники, механізми, загальні закономірності та наслідки еволюції.
Світоглядна система про незмінність живої природи з часу її виникнення, тобто заперечення еволюційних ідей, називається креаціонізмом (від лат. креаціо — створення). Послідовники креаціонізму здебільшого дотримуються релігійних поглядів на походження життя, розглядаючи його як наслідок творчого свідомого акту вищої нематеріальної сили (Бога). Креаціоністами були такі видатні біологи, як К. Лінней, Ж. Кюв'є, геолог Ч. Лайєль та ін.
Окремі ідеї про історичний розвиток живих істот висловлювали ще давньогрецькі (Геракліт, Демокріт та ін.) та давньоримські (Лукрецій та ін.) мислителі, однак спроби науково пояснити це явище з'явились лише в кінці XVIII сторіччя.
Еволюційна гіпотеза Ж. -Б. Ламарка. Першу еволюційну гіпотезу висунув видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк (1744-1829) - людина енциклопедичних знань і великого таланту. Він написав багатотомну працю "Флора Франції", розробив систему безхребетних тварин, яка певною мірою не втратила свого значення і дотепер. Як вам відомо, саме він запропонував термін "біологія" (1802), обґрунтував уявлення про окрему ". область життя" на Землі (пізніше названу біосферою), вперше проводив за психічною діяльністю тварин, заснував палеонтологію безхребетних.
Свою еволюційну гіпотезу він опублікував у 1809 році у книзі "Філософія зоології". В її основі лежить уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток тощо.
Інакше кажучи, згідно з Ламарком, еволюція - це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі організми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшого стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягуються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, виробляють пристосування за схемою: зміна потреб приводить до зміни звичок, зміна звичок - до вправляння одних органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшуються), згодом ці зміни успадковуються.
Наприклад, жирафа почала живитися листками дерев, тому повсякчас витягувала шию, щоб дістати до крони: шия і передні ноги у неї видовжились, і ці набуті особливості передаються нащадкам. Неважко помітити, що Ж. -Б. Ламарк досліджував переважно модифікаційну мінливість, яка насправді неспадкова і є реакцією організмів певного виду на конкретні зміни довкілля. Отже, за Ж. -Б. Ламарком, одним з факторів еволюції є те, що будь-яка мінливість є спадковою і зумовлена впливом зовнішніх умов.
Інший фактор еволюції за Ж. -Б. Ламарком зумовлений внутрішнім прагненням, організмів до прогресу, тобто не залежить від умов довкілля. Річ у тім, що вчений розглядав еволюцію як процес безперервних змін, які полягають в ускладненні будови і переході щабля.
Ж. -Б. Ламарк був єдиний учений за всю історію біології (до Ч. Дар-віна), який вважав людиноподібних мавп безпосереднім предком людини. Згідно з його поглядами, сучасні найближчому майбутньому мають перейти до вищої градації — перетворитися на людину.
Еволюційну гіпотезу Ламарка прийнято називати ламаркізмом. Сучасники вченого не сприйняли її, однак згодом, у XIX-XX сторіччях вона знайшла багато прихильників. Погляди сучасних учених, в основі яких лежать еволюційні ідеї Ламарка, називають неоламаркізмом (від грец. неос — новий).
Основні положення еволюційної гіпотези Ч. Дарвіна. Еволюція, за Дарвіном, полягає в безперервних пристосувальних 11 (адаптивних, або адаптаційних) змінах видів (мол. 136). Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір.
Спадкова (за Ч. Дарвіном—невизначена) мінливість — це зміни, які виникають у кожного організму індивідуально, незалежно від змін довкілля, і передаються нащадкам. Від спадкової мінливості Дарвін відрізняв неспадкову (визначену), яка проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у нащадків, коли дія цього чинника припиняється. Наприклад, коні, перевезені на невеликі острови чи в гори через кілька поколінь дрібнішають.
31 декабря 1999 г. Б.Н. Ельцин в телеобращении к гражданам России объявил о своей до отставке, назвал В.В. Путина своим преемником на посту президента Российской Федерации и сообщил о назначении до президентских выборов на 26 марта 2000 г.
Новый лидер России Владимир Владимирович Путин сформировался как политик в период либеральных реформ в России. Он сменил С.В. Степашина на посту главы правительства РФ 9 августа 1999 г., на следующий день после нападения чеченских бандформирований на приграничные села Дагестана. В сентябре 1999 г. террористы взорвали жилые дома в Буйнакске, Москве и Волгодонске. В этой обстановке действия Российской армии в Чечне получили широкую общественную поддержку. В своей предвыборной стратегии В.В. Путин использовал те же механизмы общественного воздействия, что и Б.Н. Ельцин в 1996 г.
Поняття про еволюцію. Еволюція (від лат. еволютіо-розгортування) - це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Це наука про чинники, механізми, загальні закономірності та наслідки еволюції.
Світоглядна система про незмінність живої природи з часу її виникнення, тобто заперечення еволюційних ідей, називається креаціонізмом (від лат. креаціо — створення). Послідовники креаціонізму здебільшого дотримуються релігійних поглядів на походження життя, розглядаючи його як наслідок творчого свідомого акту вищої нематеріальної сили (Бога). Креаціоністами були такі видатні біологи, як К. Лінней, Ж. Кюв'є, геолог Ч. Лайєль та ін.
Окремі ідеї про історичний розвиток живих істот висловлювали ще давньогрецькі (Геракліт, Демокріт та ін.) та давньоримські (Лукрецій та ін.) мислителі, однак спроби науково пояснити це явище з'явились лише в кінці XVIII сторіччя.
Еволюційна гіпотеза Ж. -Б. Ламарка. Першу еволюційну гіпотезу висунув видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк (1744-1829) - людина енциклопедичних знань і великого таланту. Він написав багатотомну працю "Флора Франції", розробив систему безхребетних тварин, яка певною мірою не втратила свого значення і дотепер. Як вам відомо, саме він запропонував термін "біологія" (1802), обґрунтував уявлення про окрему ". область життя" на Землі (пізніше названу біосферою), вперше проводив за психічною діяльністю тварин, заснував палеонтологію безхребетних.
Свою еволюційну гіпотезу він опублікував у 1809 році у книзі "Філософія зоології". В її основі лежить уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток тощо.
Інакше кажучи, згідно з Ламарком, еволюція - це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі організми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшого стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягуються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, виробляють пристосування за схемою: зміна потреб приводить до зміни звичок, зміна звичок - до вправляння одних органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшуються), згодом ці зміни успадковуються.
Наприклад, жирафа почала живитися листками дерев, тому повсякчас витягувала шию, щоб дістати до крони: шия і передні ноги у неї видовжились, і ці набуті особливості передаються нащадкам. Неважко помітити, що Ж. -Б. Ламарк досліджував переважно модифікаційну мінливість, яка насправді неспадкова і є реакцією організмів певного виду на конкретні зміни довкілля. Отже, за Ж. -Б. Ламарком, одним з факторів еволюції є те, що будь-яка мінливість є спадковою і зумовлена впливом зовнішніх умов.
Інший фактор еволюції за Ж. -Б. Ламарком зумовлений внутрішнім прагненням, організмів до прогресу, тобто не залежить від умов довкілля. Річ у тім, що вчений розглядав еволюцію як процес безперервних змін, які полягають в ускладненні будови і переході щабля.
Ж. -Б. Ламарк був єдиний учений за всю історію біології (до Ч. Дар-віна), який вважав людиноподібних мавп безпосереднім предком людини. Згідно з його поглядами, сучасні найближчому майбутньому мають перейти до вищої градації — перетворитися на людину.
Еволюційну гіпотезу Ламарка прийнято називати ламаркізмом. Сучасники вченого не сприйняли її, однак згодом, у XIX-XX сторіччях вона знайшла багато прихильників. Погляди сучасних учених, в основі яких лежать еволюційні ідеї Ламарка, називають неоламаркізмом (від грец. неос — новий).
Основні положення еволюційної гіпотези Ч. Дарвіна. Еволюція, за Дарвіном, полягає в безперервних пристосувальних 11 (адаптивних, або адаптаційних) змінах видів (мол. 136). Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір.
Спадкова (за Ч. Дарвіном—невизначена) мінливість — це зміни, які виникають у кожного організму індивідуально, незалежно від змін довкілля, і передаються нащадкам. Від спадкової мінливості Дарвін відрізняв неспадкову (визначену), яка проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у нащадків, коли дія цього чинника припиняється. Наприклад, коні, перевезені на невеликі острови чи в гори через кілька поколінь дрібнішають.