Жизнь людей в древности отличалась от жизни в наши дни. Люди прилагали много усилий чтобы обеспечить себя пищей,одеждой,жилищем. Древнеславянская женщина вставала очень рано. Нужно было подоить корову и отправить ее на пастбище.Зимой корову кормили собранным летом сеном.С утра получали корм свиньи и домашняя птица. Покормив животных, женщина принималась стряпать пищу для семьи и кормить своих домочадцев. Ткани для одежды в древности изготавливали также женщины.Так что женщина садилась ткать или шить, чинить одежду. Особенно много времени за этим занятием проводили зимой. Летом нужно было собрать и заготовить на зиму грибы,ягоды и лечебные травы.В этом женщине могли ее дети.Во время сбора урожая все выходили в поле. Женщины жали пшеницу или рожь серпами и вязали снопы. Во время заготовки сена женщины как и мужчины собирали его в стога. После работы в поле, приходили домой и готовили ужин.Домой возвращался скот с пастбища.Корову нужно было доить.Другие животные тоже требовали корма.Вечером вся семья собиралась вместе. Слушали сказки и былины. Ложились спать поздно, много времени занимали домашние дела. Подросшие дети чем могли. Старшие нянчили младших, могли дать корм животным, прибрать в доме. Более старшие в поле.Семьи были большие, только такая семья могла успешно вести хозяйство. Бывало женщины ходили на охоту и на войну вместе с отцами и мужьями. Многие женщины знали ремесла - гончарное, плетение из лозы, даже кузнечное. Славянки часто были опорой семьи, надежными спутницами своих мужей.
Історія традиційно називає скіфів вершниками. У скіфський період (VIII — II ст. до н. е.) відбувається соціальна диференціація, виникає верства власників, які володіють великою кількістю худоби і протистоять залежним від них хліборобам. У могилі, що розкопана поблизу Майкопа, знайдено предмети, виготовлені із золота, срібла, міді, оздоблені зображеннями звірів і навіть ландшафтом Кавказьких гір, що свідчить про істотне соціальне і майнове розшарування суспільства.
Українська мова зберегла сліди тієї архаїчної спільності: подвійне значення слова “товар” — худоба і крам.
Коли товару багато, постає потреба охороняти його, а також потреба в окремій соціальній верстві — воїнах. Цю роль виконували як члени роду, так і найманці-воїни. Коли в суспільстві створюється така інституція, вона вимагає у свого господаря права на військові походи до сусідів з метою або пограбування, або розширення території. Особливо популярним було друге, оскільки збільшення поголів’я худоби потребувало великих пасовиськ. Отже, ареал впливу скіфів набагато розширюється. Це була могутня “варварська” імперія вершників із центром в Україні і з безмежною територією, про що свідчать скарби Чортомлика, золото Куль-Оби та ін. Могили скіфів знайдено на Обі, Полтавщині, Київщині, Поділлі, Херсонщині та в інших місцях.Скіфи-вершники були справними воїнами, їхні стосунки з сусідами не завжди були дружніми. Могутність скіфської держави підірвали перси. Похід Дарія знесилив скіфство; було знищено Шарпино, Вільське та інші поселення і зимівники. А довершили розгром імперії цар Антей і македонський цар Філіпп, батько славнозвісного Александра Македонського.Для культури скіфського періоду характерна міфотворчість, хоча її ми гаємо і в раніші часи. Так, найвідомішим завдяки Геродоту є такий міф про походження слов’ян: “На березі Бористена від скіфських богів Папая і Апи — доньки Бористена — народився перший скіф Таргітай (або Таргітаон). Таргітай мав трьох синів: Іпоксая, Арпоксая і Колаксая. Папай подарував їм (злетіли з неба) золоті: плуг, ярмо, топірець і чашу. Підійшов до золота старший — воно загорілося, середульший — так само, лише молодший зумів узяти ті речі і тому став за головного царя над скіфами”.
Ця та інші міфологічні конструкції скіфської доби формулюють триєдність (верх, середина, низ), або тріаду: верхній світ, світ людей, нижній світ (потойбічний), або небо, гора, вода, або царі (воїни), жреці, землероби (дивись найвизначнішу пам’ятку скіфської доби — золоту пектораль). Самобутній прояв скіфської культури — звіриний стиль в образотворчому мистецтві. Як стверджують деякі вчені, скіфське мистецтво є сукупністю текстів, закодованих у зображенні. Спроби їх дешифрування Д. Мачинським, С. Безсоновою, Б.Мозолевським та іншими дають підстави на правомірність такого гіпотетичного припущення. Дехто стверджує, що це релігійне мистецтво, хоча така версія викликає сумнів. Напевно можна говорити лише про міфологічний зміст творів скіфської культури.
Древнеславянская женщина вставала очень рано. Нужно было подоить корову и отправить ее на пастбище.Зимой корову кормили собранным летом сеном.С утра получали корм свиньи и домашняя птица. Покормив животных, женщина принималась стряпать пищу для семьи и кормить своих домочадцев. Ткани для одежды в древности изготавливали также женщины.Так что женщина садилась ткать или шить, чинить одежду. Особенно много времени за этим занятием проводили зимой.
Летом нужно было собрать и заготовить на зиму грибы,ягоды и лечебные травы.В этом женщине могли ее дети.Во время сбора урожая все выходили в поле. Женщины жали пшеницу или рожь серпами и вязали снопы. Во время заготовки сена женщины как и мужчины собирали его в стога.
После работы в поле, приходили домой и готовили ужин.Домой возвращался скот с пастбища.Корову нужно было доить.Другие животные тоже требовали корма.Вечером вся семья собиралась вместе. Слушали сказки и былины. Ложились спать поздно, много времени занимали домашние дела.
Подросшие дети чем могли. Старшие нянчили младших, могли дать корм животным, прибрать в доме. Более старшие в поле.Семьи были большие, только такая семья могла успешно вести хозяйство. Бывало женщины ходили на охоту и на войну вместе с отцами и мужьями.
Многие женщины знали ремесла - гончарное, плетение из лозы, даже кузнечное.
Славянки часто были опорой семьи, надежными спутницами своих мужей.
Історія традиційно називає скіфів вершниками. У скіфський період (VIII — II ст. до н. е.) відбувається соціальна диференціація, виникає верства власників, які володіють великою кількістю худоби і протистоять залежним від них хліборобам. У могилі, що розкопана поблизу Майкопа, знайдено предмети, виготовлені із золота, срібла, міді, оздоблені зображеннями звірів і навіть ландшафтом Кавказьких гір, що свідчить про істотне соціальне і майнове розшарування суспільства.
Українська мова зберегла сліди тієї архаїчної спільності: подвійне значення слова “товар” — худоба і крам.
Коли товару багато, постає потреба охороняти його, а також потреба в окремій соціальній верстві — воїнах. Цю роль виконували як члени роду, так і найманці-воїни. Коли в суспільстві створюється така інституція, вона вимагає у свого господаря права на військові походи до сусідів з метою або пограбування, або розширення території. Особливо популярним було друге, оскільки збільшення поголів’я худоби потребувало великих пасовиськ. Отже, ареал впливу скіфів набагато розширюється. Це була могутня “варварська” імперія вершників із центром в Україні і з безмежною територією, про що свідчать скарби Чортомлика, золото Куль-Оби та ін. Могили скіфів знайдено на Обі, Полтавщині, Київщині, Поділлі, Херсонщині та в інших місцях.Скіфи-вершники були справними воїнами, їхні стосунки з сусідами не завжди були дружніми. Могутність скіфської держави підірвали перси. Похід Дарія знесилив скіфство; було знищено Шарпино, Вільське та інші поселення і зимівники. А довершили розгром імперії цар Антей і македонський цар Філіпп, батько славнозвісного Александра Македонського.Для культури скіфського періоду характерна міфотворчість, хоча її ми гаємо і в раніші часи. Так, найвідомішим завдяки Геродоту є такий міф про походження слов’ян: “На березі Бористена від скіфських богів Папая і Апи — доньки Бористена — народився перший скіф Таргітай (або Таргітаон). Таргітай мав трьох синів: Іпоксая, Арпоксая і Колаксая. Папай подарував їм (злетіли з неба) золоті: плуг, ярмо, топірець і чашу. Підійшов до золота старший — воно загорілося, середульший — так само, лише молодший зумів узяти ті речі і тому став за головного царя над скіфами”.
Ця та інші міфологічні конструкції скіфської доби формулюють триєдність (верх, середина, низ), або тріаду: верхній світ, світ людей, нижній світ (потойбічний), або небо, гора, вода, або царі (воїни), жреці, землероби (дивись найвизначнішу пам’ятку скіфської доби — золоту пектораль). Самобутній прояв скіфської культури — звіриний стиль в образотворчому мистецтві. Як стверджують деякі вчені, скіфське мистецтво є сукупністю текстів, закодованих у зображенні. Спроби їх дешифрування Д. Мачинським, С. Безсоновою, Б.Мозолевським та іншими дають підстави на правомірність такого гіпотетичного припущення. Дехто стверджує, що це релігійне мистецтво, хоча така версія викликає сумнів. Напевно можна говорити лише про міфологічний зміст творів скіфської культури.