1801г - Грузия (окончательно) 1803г - Мегрелия1804г - Гаджинское ханство 1805г - Карабахское, Ширванское и Шекинское ханства 1806г - о. Сахалин, Бакинское и Кубинское ханства, Молдавия и Валахия 1809г. - Финляндия, Аландские о-ва 1810г - Гурийское княжество, Абхазия 1811г - Кюринское ханство 1812г. - Бессарабия 1815г - часть герцогства Варшавского 1828г. - Эриванское и Нахичеванское ханства 1829г. - устье Дуная, вост. побережье Чёрного моря, крепоси Ахалцых и Ахалкалаки на Кавказе 1864г - Чечня, горный Дагестан, Северо-зап. Кавказ 1885г - Средняя Азия вот эти территории присоединили, а какие зи них мы потом потеряли?
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.
1803г - Мегрелия1804г - Гаджинское ханство
1805г - Карабахское, Ширванское и Шекинское ханства
1806г - о. Сахалин, Бакинское и Кубинское ханства, Молдавия и Валахия
1809г. - Финляндия, Аландские о-ва
1810г - Гурийское княжество, Абхазия
1811г - Кюринское ханство
1812г. - Бессарабия
1815г - часть герцогства Варшавского
1828г. - Эриванское и Нахичеванское ханства
1829г. - устье Дуная, вост. побережье Чёрного моря, крепоси Ахалцых и Ахалкалаки на Кавказе
1864г - Чечня, горный Дагестан, Северо-зап. Кавказ
1885г - Средняя Азия
вот эти территории присоединили, а какие зи них мы потом потеряли?
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.