Спробуємо описати своє перебування на прикладі Ольвія.
Входимо в місто через головні Північні ворота. Йдемо по широкій, вимощеній гладкими каменями головній вулиці. З ліва будинки багатих ольвіополітів, яскраво білі стіни в сліплять очі, а червона черепиця різко констатує з синім небом. Праворуч невеликі вівтарі Деметрі і Афродіті Ольвійської.
Проходимо уздовж портика і заходимо на центральний теменос. Храм Зевса вражає правильністю форм. Як і рам Аполлона Дельфінія це класичний, гіпетральний храм з колонами на фасаді будівлі.
Біля вівтаря кілька людей. Він великий, хрестоподібної форми з двома відділами для жертвопринесень. За скарбницею Ольвії, вабить тінню оливковий гай.
Виходимо до сходів, що веде до джерела і перед нами відкривається прекрасний вид на Нижнє місто з його ремісничими квартами і порт. У джерела два будинки представників грецького ареопага.
Виходимо знову на вулицю і повз вар, де 5 ольвіополітів, під тінню купола жваво ведуть бесіду, виходимо на Агору - центральну площу міста.
Ось в ущелину вставлений новий декрет Про нагородження Протогена оливковою вінком і присвоєння йому звання Почесний ольвіополіт.
Агора кипить, у торгових рядів товпляться і покупці, і іноземні торговці. Між рядами снують раби, несучи на плечах різні поклажі. Чути крики зазивав.
Але сонце хилиться до заходу, і ми заходимо в громадський будинок, щоб влаштуватися на нічліг. Завтра спустимося до джерела, де відпочивав у тіні Геродот і оглянемо Західні ворота, звідки 7 доріг ведуть у Скіфію.
Ле́веллеры (англ. Levellers — уравнители) — радикальное политическое течение (традиционно называемое партией [1]) в Английской буржуазной революции, обособившееся от индепендентов в 1647 году. Левеллеры были решительными противниками монархии и аристократии (в лице палаты лордов) . Они выступали за создание республики, отстаивали идею народного суверенитета, ратовали за предоставление населению широких политических прав и свобод, в том числе проведение ежегодных выборов в палату общин и предоставление избирательных прав всем свободным мужчинам, защищали неприкосновенность частной собственности.
Левеллеры выражали интересы мелкой буржуазии, ремесленников, части зажиточных крестьян (в основном, фригольдеров) , а опирались в основном на армию.
Диггеры (англ. diggers, буквально — копатели) , представители крайне левого крыла революционной демократии в Английской буржуазной революции 17 века, выражавшие интересы деревенской и городской бедноты, особенно безземельных и малоземельных крестьян, разорявшихся в ходе аграрного переворота и подвергавшихся как феодальной, так и капиталистической эксплуатации. Впервые название «Диггеры» появилось в ходе крестьянского восстания 1607 в центральной Англии, но как идеологическое и социально-политическое течение Диггеры оформились в ходе революции, на её буржуазно-демократическом этапе (1647—49), выделившись из движения левеллеров (в отличие от которых Диггеры стали называть себя также «истинными левеллерами») . Диггеры устами своего идеолога Дж. Уинстэнли провозгласили идеал «свободной республики» , не знающей эксплуатации человека человеком, идеал коллективной собственности и коллективного труда. Программа Диггеры предусматривала отмену копи-гольда и власти манориальных лордов над землёй, возвращение общинных земель в общее пользование. Реализация этой программы означала бы полное уничтожение феодального землевладения и в конечном счёте частной собственности на землю. В условиях далеко зашедшей дифференциации английского крестьянства требования Диггеры не смогли стать основой массового движения в деревне. В 1649 Диггеры предприняли попытку коллективного возделывания общинной пустоши близ Кобема (графство Суррей) и др. мест. Однако судебные преследования и прямое насилие властей в конечном счёте подорвали движение Диггеры (1650).
Спробуємо описати своє перебування на прикладі Ольвія.
Входимо в місто через головні Північні ворота. Йдемо по широкій, вимощеній гладкими каменями головній вулиці. З ліва будинки багатих ольвіополітів, яскраво білі стіни в сліплять очі, а червона черепиця різко констатує з синім небом. Праворуч невеликі вівтарі Деметрі і Афродіті Ольвійської.
Проходимо уздовж портика і заходимо на центральний теменос. Храм Зевса вражає правильністю форм. Як і рам Аполлона Дельфінія це класичний, гіпетральний храм з колонами на фасаді будівлі.
Біля вівтаря кілька людей. Він великий, хрестоподібної форми з двома відділами для жертвопринесень. За скарбницею Ольвії, вабить тінню оливковий гай.
Виходимо до сходів, що веде до джерела і перед нами відкривається прекрасний вид на Нижнє місто з його ремісничими квартами і порт. У джерела два будинки представників грецького ареопага.
Виходимо знову на вулицю і повз вар, де 5 ольвіополітів, під тінню купола жваво ведуть бесіду, виходимо на Агору - центральну площу міста.
Ось в ущелину вставлений новий декрет Про нагородження Протогена оливковою вінком і присвоєння йому звання Почесний ольвіополіт.
Агора кипить, у торгових рядів товпляться і покупці, і іноземні торговці. Між рядами снують раби, несучи на плечах різні поклажі. Чути крики зазивав.
Але сонце хилиться до заходу, і ми заходимо в громадський будинок, щоб влаштуватися на нічліг. Завтра спустимося до джерела, де відпочивав у тіні Геродот і оглянемо Західні ворота, звідки 7 доріг ведуть у Скіфію.
Ле́веллеры (англ. Levellers — уравнители) — радикальное политическое течение (традиционно называемое партией [1]) в Английской буржуазной революции, обособившееся от индепендентов в 1647 году. Левеллеры были решительными противниками монархии и аристократии (в лице палаты лордов) . Они выступали за создание республики, отстаивали идею народного суверенитета, ратовали за предоставление населению широких политических прав и свобод, в том числе проведение ежегодных выборов в палату общин и предоставление избирательных прав всем свободным мужчинам, защищали неприкосновенность частной собственности.
Левеллеры выражали интересы мелкой буржуазии, ремесленников, части зажиточных крестьян (в основном, фригольдеров) , а опирались в основном на армию.
Диггеры (англ. diggers, буквально — копатели) , представители крайне левого крыла революционной демократии в Английской буржуазной революции 17 века, выражавшие интересы деревенской и городской бедноты, особенно безземельных и малоземельных крестьян, разорявшихся в ходе аграрного переворота и подвергавшихся как феодальной, так и капиталистической эксплуатации. Впервые название «Диггеры» появилось в ходе крестьянского восстания 1607 в центральной Англии, но как идеологическое и социально-политическое течение Диггеры оформились в ходе революции, на её буржуазно-демократическом этапе (1647—49), выделившись из движения левеллеров (в отличие от которых Диггеры стали называть себя также «истинными левеллерами») . Диггеры устами своего идеолога Дж. Уинстэнли провозгласили идеал «свободной республики» , не знающей эксплуатации человека человеком, идеал коллективной собственности и коллективного труда. Программа Диггеры предусматривала отмену копи-гольда и власти манориальных лордов над землёй, возвращение общинных земель в общее пользование. Реализация этой программы означала бы полное уничтожение феодального землевладения и в конечном счёте частной собственности на землю. В условиях далеко зашедшей дифференциации английского крестьянства требования Диггеры не смогли стать основой массового движения в деревне. В 1649 Диггеры предприняли попытку коллективного возделывания общинной пустоши близ Кобема (графство Суррей) и др. мест. Однако судебные преследования и прямое насилие властей в конечном счёте подорвали движение Диггеры (1650).