Из речи королевы Елизаветы в Тилбери, обращенной к английским солдатам (1588) Мой добрый народ, те, кто пекутся о нашей безопасности, убеждали нас, что следует проявлять осторожность, когда мы предстанем перед множеством вооруженных людей. Но уверяю вас, что я не хотела бы жить,
не доверяя моему верному и любящему народу. Пусть боятся тираны. Я всегда жила так, что после Господа главной своей опорой и защитой считала верные сердца и доброе расположение моих подданных. И посему, как вы видите, я сейчас среди вас, не для развлечения или забавы, но полная решимости в самой гуще и
в пылу сражения остаться жить или умереть среди вас, пасть во прахе во имя моего Господа, моего королевства, моего народа, моей чести и моей крови. Я знаю, что наделена телом слабой и хрупкой женщины, но у меня сердце и душа короля, и короля Англии... Я сама возьмусь за оружие, сама стану вашим генералом,
вашим судьей и вознагражу каждого по заслугам на поле брани.

Вопросы к документу: 1. Подумайте, о каких чертах личности королевы говорит ее приезд в армию и текст этого выступления. 2. Как вы оцениваете ее поступок: как искренний порыв или ловкий дипломатический ход?

Объяснение:

Родовая община представляет собой форму социальной организации, где люди связаны родством, коллективным трудом и потреблением.

Родовая община была большим коллективом, члены которого были родственниками, имели одно происхождение и общую хозяйственную жизнь. Все люди трудились сообща и имели общее имущество.

Родовые общины формировались в племя. В племени все говорили на одном языке и имели общие обычаи. Племя возглавлялось советом старейшин.

Чем занимались члены родовой общины? Они охотились, расчищались территории лесов, люди занимались там земледелием с использованием примитивных орудий труда, а это требовало больших коллективных усилий и поэтому они должны были делать это вместе.

Какие орудия труда они использовали? Самые примитивные: плуг с железным лемехом, железный топор, лопата, лук и стрелы, мотыга, стальные мечи.

Но с развитием родовая община превратилась в соседскую.

В родовой общине ее члены не могли жениться на девушках из той же общины. Поэтому нужно было поддерживать дружбу с другими родовыми общинами. Это была предпосылка для формирования соседской общины. Так, общины обменивались будущими супругами, создавая родственные связи уже между общинами, а также расширяя сотрудничество и взаимную поддержку.

Епоха тництва - одна з ключових епох в історії європейської культури, пов'язана з розвитком наукової, філософської і суспільної думки. В основі цього інтелектуального руху лежали раціоналізм і вільнодумство.

Почавшись в Англії під впливом наукової революції XVII століття, цей рух поширився на Францію, Німеччину, Росію і охопило інші країни Європи. Особливо впливовими були французьк тителі, що стали «володарями дум». Принципи тництва були покладені в основу американської Декларації незалежності і французькій Декларації прав людини і громадянина.

Інтелектуальний рух цієї епохи справила великий вплив на подальші зміни в етиці і соціального життя Європи і Америки, боротьбу за національну незалежність американських колоній європейських країн, скасування рабства, формулювання прав людини. Крім того, воно похитнуло авторитет аристократії і вплив церкви на соціальну, інтелектуальну і культурну життя.

Власне термін тництво прийшов в російську мову, як і в англійський (The Enlightenment) і німецька (Zeitalter der Aufklärung) з французької (siècle des lumières) і переважно відноситься до філософського течією XVIII століття. Разом з тим, він не є назвою якоїсь філософської школи, оскільки погляди філософів тництва нерідко суттєво різнилися між собою і суперечили один одному. Тому освіта вважають не стільки комплексом ідей, скільки певним напрямком філософської думки. В основі філософ тництва лежала критика існуючих в той час традиційних інститутів, звичаїв і моралі [1].

Щодо датування даної світоглядної епохи єдиної думки не існує. Одні історики відносять її початок до кінця XVII століття, інші - до середини XVIII століття [2]. У XVII столітті основи раціоналізму закладав Декарт у своїй роботі «Міркування про метод" (1637). Кінець епохи тництва нерідко пов'язують зі смертю Вольтера (1778) (в тому ж році помер Жан Жак Руссо) або з початком Наполеонівських воєн (1800-1815) [3]. У той же час є думка про прив'язку меж епохи тництва до двох революцій: «Славної революції» в Англії (1688) і Великої французької революції (1789).