На развитие влияла большая территория, феодализм (крупное землевладения), большое население, объединенное идеологией.
2)
Черниговское княжество стремилось к независимости и является первым княжеством, которое обрело независимость от Киева. Де-факто Черниговским княжеством управлял не князь, а боярство. Плюс, в княжество было административно-территориальное деление на уделы.
Что касается Смоленского княжества, то оно находилось на торговом пути, и развивалось экономически. Смоленские князья проводили политику расширения территорий, и присоединяли Мстиславское княжество, лоббировали в Киеве, Галиче и даже в Прибалтике.
3)
Галицко-Волынская земль относится к Прикарпатью, а Владимиро-Суздальская земля находится на равнине. Из-за гор Галицко-Волынская земля имела много лесов, полезных ископаемых, более влажный воздух и снежные зимы. На Владимиро-Суздальской земле, наоборот, ветренная погода с морозными зимами и жарким летом, но здесь также есть много лесов, рек, плодородная земля.
4)
Учитывая то, что внедрение Магдебурского права подразумевало частичное самоуправление - соседство с европейскими государствами сказалось на жизни общества в Галицко-Волынском княжестве в целом.
Думаю, стремление быть независимым княжеством и самостоятельно принимать решение во всех сферах – это одно из главных особенностей. И князь здесь был королем, а не князем. Кроме того, влияние оказывалось на культуру и архитектуру.
Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.
1)
На развитие влияла большая территория, феодализм (крупное землевладения), большое население, объединенное идеологией.
2)
Черниговское княжество стремилось к независимости и является первым княжеством, которое обрело независимость от Киева. Де-факто Черниговским княжеством управлял не князь, а боярство. Плюс, в княжество было административно-территориальное деление на уделы.
Что касается Смоленского княжества, то оно находилось на торговом пути, и развивалось экономически. Смоленские князья проводили политику расширения территорий, и присоединяли Мстиславское княжество, лоббировали в Киеве, Галиче и даже в Прибалтике.
3)
Галицко-Волынская земль относится к Прикарпатью, а Владимиро-Суздальская земля находится на равнине. Из-за гор Галицко-Волынская земля имела много лесов, полезных ископаемых, более влажный воздух и снежные зимы. На Владимиро-Суздальской земле, наоборот, ветренная погода с морозными зимами и жарким летом, но здесь также есть много лесов, рек, плодородная земля.
4)
Учитывая то, что внедрение Магдебурского права подразумевало частичное самоуправление - соседство с европейскими государствами сказалось на жизни общества в Галицко-Волынском княжестве в целом.
Думаю, стремление быть независимым княжеством и самостоятельно принимать решение во всех сферах – это одно из главных особенностей. И князь здесь был королем, а не князем. Кроме того, влияние оказывалось на культуру и архитектуру.