В XI—XIII веках часть этой территории входила в состав Половецкой земли. В 1223 году здесь произошла битва на Калке (ныне — река Кальчик — приток Кальмиуса) — первое крупное военное столкновение русичей и половцев с монголами.
В XVI—XVIII веках северная часть территории области входила в состав Слобожанщины, восточная часть территории области входила в Область Войска Донского, а южная — частично в состав Кальмиусской и Орельской паланок Войска Запорожского Низового[источник не указан 2182 дня], частично под контролем кочевых племён ногайцев, находившиеся под контролем Крымского ханства (см. также «Дикое поле»).
Русско-турецкая война 1735—1739 привела к подчинению Крымского ханства России и по мирному договору 1774 Приазовье вошло в состав Российской империи. С этого момента началось централизованное заселение степи оседлым населением. Среди новых поселенцев были великороссы, а также сербы и греки, переселившиеся в Россию из Оттоманской империи, которым русское правительство выделило в этих местах обширные земли. Кое-где возникли поселения немецких колонистов. В городах поселилось значительное количество евреев, переезжавших сюда из западных губерний.
В конце XVIII земли в нижнем течении Днепра и Приазовья были разделены на губернии. В 1783 была образована Екатеринославская губерния, к Бахмутскому уезду которой были отнесена территория современной Донецкой области к западу от р. Кальмиус. Земли к востоку от Кальмиуса относились к Области Войска Донского.
После распада Российской империи входит в состав Российского государства (1918—1920). В ходе Гражданской войны на Дону территории Донецкой области входили в состав различных административных формирований противоборствующих сторон: Донская Советская Республика (1918), Всевеликое войско донское (1918—1920), Вольная территория (1919—1921), Донецкая губерния (1920—1925). В 1925 г. Донецкая губерния была расформирована на ряд округов.
Збереження роздроблення країни на 9 частин, захоплення Австрійською імперією Ломбардо-Венеціанського королівства та вплив на інші італійські держави. Кінець XVIII ст.- 1870 р. «епохою Рісорджименто» (Відродження). Початок промислової революції на межі 30-40-х рр ХІХ ст., переважно на півночі. Наявність пережитків феодалізму, безземелля селян. 1815 р. карбонарії створили мережу таємних, суворо законспірованих вент (за республіку). 1818 р. в Ломбардії граф Федеріко Конфалоньєрі очолив таємне товариство «Італійська федерація» (за конституційну монархію). 4. Італія після Віденського конгресу
ІІ група Робота з джерелом «Із таємної інструкції для членів організації «Молода Італія» Чи можна вважати авторів документа прибічниками ідеології націоналізму? Чому? Яку стратегію боротьби за національну незалежність італійців пропонували автори? Як співвідносяться методи, що їх сповідували члени «Молодої Італії», із боротьбою за демократичні реформи? 5. Революції 20—30-х рр. XIX ст. Джузеппе Мадзіні Джузеппе Гарібальді І група «Повстання карбонаріїв» Визначте причини повстання Чим закінчилося повстання? Чому?
Сер. 30-х рр. XIX ст. – розгортання руху поміркованих лібералів, серед яких були великі землевласники, банкіри, підприємці, юристи тощо. Вважали єдино можливим об’єднання Італії перетворення згори шляхом реформ Свою практичну діяльність ліберали спрямовували на здійснення заходів зростання національної свідомості італійців. У 1846—1847 рр. у багатьох їхніх газетах і журналах почали з’являтися заклики до загальноіталійської війни проти Австрії 6. Діяльність поміркованих лібералів наприкінці 30-х — у 40-х рр. XIX ст. Вінченцо Джоберті
В XI—XIII веках часть этой территории входила в состав Половецкой земли. В 1223 году здесь произошла битва на Калке (ныне — река Кальчик — приток Кальмиуса) — первое крупное военное столкновение русичей и половцев с монголами.
В XVI—XVIII веках северная часть территории области входила в состав Слобожанщины, восточная часть территории области входила в Область Войска Донского, а южная — частично в состав Кальмиусской и Орельской паланок Войска Запорожского Низового[источник не указан 2182 дня], частично под контролем кочевых племён ногайцев, находившиеся под контролем Крымского ханства (см. также «Дикое поле»).
Русско-турецкая война 1735—1739 привела к подчинению Крымского ханства России и по мирному договору 1774 Приазовье вошло в состав Российской империи. С этого момента началось централизованное заселение степи оседлым населением. Среди новых поселенцев были великороссы, а также сербы и греки, переселившиеся в Россию из Оттоманской империи, которым русское правительство выделило в этих местах обширные земли. Кое-где возникли поселения немецких колонистов. В городах поселилось значительное количество евреев, переезжавших сюда из западных губерний.
В конце XVIII земли в нижнем течении Днепра и Приазовья были разделены на губернии. В 1783 была образована Екатеринославская губерния, к Бахмутскому уезду которой были отнесена территория современной Донецкой области к западу от р. Кальмиус. Земли к востоку от Кальмиуса относились к Области Войска Донского.
После распада Российской империи входит в состав Российского государства (1918—1920). В ходе Гражданской войны на Дону территории Донецкой области входили в состав различных административных формирований противоборствующих сторон: Донская Советская Республика (1918), Всевеликое войско донское (1918—1920), Вольная территория (1919—1921), Донецкая губерния (1920—1925). В 1925 г. Донецкая губерния была расформирована на ряд округов.
Объяснение:
ІІ група Робота з джерелом «Із таємної інструкції для членів організації «Молода Італія» Чи можна вважати авторів документа прибічниками ідеології націоналізму? Чому? Яку стратегію боротьби за національну незалежність італійців пропонували автори? Як співвідносяться методи, що їх сповідували члени «Молодої Італії», із боротьбою за демократичні реформи? 5. Революції 20—30-х рр. XIX ст. Джузеппе Мадзіні Джузеппе Гарібальді І група «Повстання карбонаріїв» Визначте причини повстання Чим закінчилося повстання? Чому?
Сер. 30-х рр. XIX ст. – розгортання руху поміркованих лібералів, серед яких були великі землевласники, банкіри, підприємці, юристи тощо. Вважали єдино можливим об’єднання Італії перетворення згори шляхом реформ Свою практичну діяльність ліберали спрямовували на здійснення заходів зростання національної свідомості італійців. У 1846—1847 рр. у багатьох їхніх газетах і журналах почали з’являтися заклики до загальноіталійської війни проти Австрії 6. Діяльність поміркованих лібералів наприкінці 30-х — у 40-х рр. XIX ст. Вінченцо Джоберті