Согласно определению, Пресвитерианская церковь, название, утвердившееся за кальвинистскими церквами (см. Кальвинизм (см. Кальвинизм)) в Шотландии (основатель Дж. Нокс (см. Нок)) и в Англии, возникшими во 2-й половине 16 в. Отвергнув англиканскую церковь, английские просвитериане (умеренные пуритане)во время Английской буржуазной революции 17 в. приобрели значение политической партии и временно пришли к власти (см. ст. Пресвитериане (см. Пресвитериане)). Тогда же был выработан (на т. н. Вестминстерской ассамблее, 1643-49) пресвитерианский символ веры - "Вестминстерское вероисповедание". Каждая П. ц. представляет совокупность общин верующих; каждая община управляется консисторией из пресвитеров (греч. presbýteros, буквально - старейшина), избираемых из числа мирян, и пастора ("министра"). Несколько общин образуют ассоциацию во главе с пресвитерией (коллоквиумом) из пасторов и пресвитеров от каждой общины; над ассоциациями стоят провинциальные и национальные синоды. П. ц., кроме Шотландии и Англии, распространены в США (см. США) (к началу70-х гг. 20 в. приблизительно 4,4 млн. приверженцев), Канаде (см. Кана), Австралийском Союзе, Новой Зеландии. По существу пресвитерианскими являются и ортодоксально-кальвинистские церкви континентальных стран Европы (за ними закрепилось название реформатские; Реформаты (см. Реформаты) (см. Реформа) (см. Реформ)), которые объединены с П. ц. во Всемирный альянс реформатских церквей (World Alliance of Reformed Churches, основан в 1875; под этим названием с 1970)
Іта́лія (італ. Italia), Італі́йська Респу́бліка (італ. Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.
На території Італії розташовані також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.
Рим, столиця Італії, був протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столиця Римської імперії та місце Святого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу[2], надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став всезагальним і формував наступний хід європейської думки.
Більшу частину постримської історії Італія була поділена на численні королівства та міста-держави (такі як Сардинське королівство, Королівство обох Сицилій та Міланське герцогство), але об'єдналась в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого як Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження). Наприкінці XIX-го століття, протягом Першої світової і до Другої світової війни Італія володіла колоніальною імперією, яка поширила свою владу на Лівію, Еритрею, Сомалі, Ефіопію, Албанію, Додеканес та на концесію в Тяньцзіні[3].
Іта́лія (італ. Italia), Італі́йська Респу́бліка (італ. Repubblica Italiana) — держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Займає Апеннінський півострів, Паданську рівнину, південні схили Альп, острови Сицилія, Сардинія тощо. На суходолі Італія межує з Францією на північному заході, зі Швейцарією й Австрією на півночі та Словенією на північному сході.
На території Італії розташовані також такі державні утворення: Сан-Марино, Ватикан, Суверенний Мальтійський орден.
Рим, столиця Італії, був протягом століть політичним та релігійним центром Західної цивілізації як столиця Римської імперії та місце Святого престолу. Після занепаду західної Римської імперії, Італія потерпала від численних нападів інших народів, від германських племен, таких як лангобарди та остготи, до візантійців та пізніше норманів. Століттями пізніше Італія стала місцем зародження Середньовічних морських республік та Ренесансу[2], надзвичайно продуктивного інтелектуального руху, який згодом став всезагальним і формував наступний хід європейської думки.
Більшу частину постримської історії Італія була поділена на численні королівства та міста-держави (такі як Сардинське королівство, Королівство обох Сицилій та Міланське герцогство), але об'єдналась в 1861 році, протягом бурхливого періоду своєї історії відомого як Рісорджименто (італ. il risorgimento — відродження). Наприкінці XIX-го століття, протягом Першої світової і до Другої світової війни Італія володіла колоніальною імперією, яка поширила свою владу на Лівію, Еритрею, Сомалі, Ефіопію, Албанію, Додеканес та на концесію в Тяньцзіні[3].
Італія — член ООН, НАТО, ЄС.