Какие три полномочия из перечисленных в соответствии с Конституцией СССР оставались в ведении союзных республик? Запишите цифры, под которыми они указаны. 1) оборона 2) социальное обеспечение 3) земледелие 4) денежное обращение 5) юстиция 6) бюджет
Все грандиозные планы избавления от капиталистической эксплоатации потерпели крушение. Рухнул план ремесленников-рабочих, воспринявших учение Оуэна, — овладеть производством при профсоюзов. Борьба фабричных рабочих за 8-часовой рабочий день, за повышение заработной платы, стоившая огромного напряжения, потерпела поражение.
Ничего не получив в результате политической борьбы за всеобщее избирательное право, рабочие после реформы 1832 г . перешли к новым борьбы за улучшение своего положения.
Рабочие убедились, что одних средств экономической борьбы — профсоюзов и стачек — еще недостаточно для низвержения всей системы капитализма. Эти средства оказались бессильны против буржуазии, вооруженной всеми средствами принуждения государственного аппарата. Реформа 1832 г. ярче, чем когда-либо прежде, обнажила классовое лицо буржуазии. После опыта классовой борьбы начала 30-х годов в рабочем движении вновь выдвигается на первый план политическая борьба. Рабочие, выступая против буржуазных порядков, начинают действовать как самостоятельная политическая сила.
Подъему политической борьбы промышленный кризис, разразившийся в Англии в 1837 г.
Кризис вызвал резкое обострение недовольства не только в среде рабочего класса, но и мелкой буржуазии, бессильной перед конкуренцией крупного капитала.
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Все грандиозные планы избавления от капиталистической эксплоатации потерпели крушение. Рухнул план ремесленников-рабочих, воспринявших учение Оуэна, — овладеть производством при профсоюзов. Борьба фабричных рабочих за 8-часовой рабочий день, за повышение заработной платы, стоившая огромного напряжения, потерпела поражение.
Ничего не получив в результате политической борьбы за всеобщее избирательное право, рабочие после реформы 1832 г . перешли к новым борьбы за улучшение своего положения.
Рабочие убедились, что одних средств экономической борьбы — профсоюзов и стачек — еще недостаточно для низвержения всей системы капитализма. Эти средства оказались бессильны против буржуазии, вооруженной всеми средствами принуждения государственного аппарата. Реформа 1832 г. ярче, чем когда-либо прежде, обнажила классовое лицо буржуазии. После опыта классовой борьбы начала 30-х годов в рабочем движении вновь выдвигается на первый план политическая борьба. Рабочие, выступая против буржуазных порядков, начинают действовать как самостоятельная политическая сила.
Подъему политической борьбы промышленный кризис, разразившийся в Англии в 1837 г.
Кризис вызвал резкое обострение недовольства не только в среде рабочего класса, но и мелкой буржуазии, бессильной перед конкуренцией крупного капитала.
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Объяснение: