После гибели отца в 1205 году стал галицким князем, но вскоре лишился престола. с 1215 года княжил на волыни и к 1231 году завершил объединение волынских земель. в 1223 году участвовал в сражении на реке калке против монголо-татар. в 1230 году и окончательно в 1238 годуданиил романович овладел галичем, передав волынь брату васильку романовичу, а затем занял киев (1240 год). ведя упорную борьбу против засилья крупных бояр-землевладельцев, даниил опирался на мелких служилых людей и городское население. он содействовал развитию городов, привлекая туда ремесленников и купцов. при нём были построены холм, львов, угровеск, обновлён дорогичин. в правление даниила галицко-волынское княжествоподверглось монгольскому нашествию(1240—1241). в 1245 году в ярославском сражениивойска даниила разгромили полки венгерских и польских феодалов, галицких бояр, что завершило его 40-летнюю борьбу за отцовское наследство. даниил галицкий вмешался в войну за австрийский герцогский престол и в начале 1250-х годов добился признания прав на него для своего сына романа. рассчитывая на западных союзников в противостоянии с ордой, согласился принять от папы римского в 1253 году королевский титул. время княжения даниила романовича было периодом наибольшего и культурного подъёма и политического усиления галицко-волынской руси. надеюсь ☺
Повість “захар беркут” – твір про героїчне минуле українського народу (і. франко) іван франко у повісті “захар беркут” звертається до сивої давнини. він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування. “захар беркут” – героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. автор осмислив і показав події хіп століття, оживив картини героїчної боротьби. про ті часи, які описав іван франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. подібний епізод про знищення монгольської навали і про сил природи згадується у переказі, записаному від миколи гасинця із закарпаття та в передмові до поеми “собутка” польського поета с. гощинського. у цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаєі. жителі тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон. в образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. це й мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу тухольщини мужній лицар максим, який з гордістю говорив: “се наша тухольщина, наш рай”. до останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. та найбільше я захоплений захаром беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.
