Какова цель реформ 1860-1870 гг. 1. при самодержавие к потребностям капиталистического развития 2. пойти по пути создания основ парламентаризма 3. перейти к конституции
Після громадянської війни постало питання про остаточне врегулювання відносин між республіками. Для цього була утворена спеціальна комісія на чолі з наркомом національностей Йосифом Сталіним. (У квітні 1922 р. Сталін обійняв посаду генерального секретаря ЦК РКП(б)). Комісія розробила так званий "план автономізації", який передбачав включення республік на правах автономій до складу Російської федерації.
В Україні з критикою цього плану активно виступили голова уряду Християн Раковський та нарком внутрішніх справ Микола Скрипник, На відміну від них перший секретар ЦК КП(б)У Дмитро Мануїльський підтримав Сталіна. Протистояння зі Сталіним дорого коштувало Х.Раковському: у 1923 р. його було замінено на посаді голови уряду УСРР Власом Чубарем, а у 1936 р. - репресовано.
В.Ленін відкинув сталінський план, назвавши його шовіністичним, і розробив власний план, за яким усі республіки, включаючи Російську федерацію, на рівних правах входили до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, зберігаючи за собою право вільного виходу. Таким чином, утворювалася нова федеративна держава, у якій поряд з республіканськими передбачалося формування союзних органів влади.
Начало распада Древнерусского государства считается, что распад на княжества начался при Ярославе Мудром 1019-1054г. и усилился после его смерти. Приостановился процесс при внуке Ярослава Мудрого за счет силы авторитета Владимире Всеволодовиче Мономахе 1113-1125гг. В 1097 г. по инициативе князя Владимира Всеволодовича был организован съезд князей, на котором приняли два решения 1) Прекратить княжеские усобицы, 2) Ориентироваться на принцип «Князья должны были править только на тех землях, которые принадлежали их отцам», Этим раздробленность земель Руси была практически узаконена. Окончательный распад древнерусского государства произошёл в период раздробленности государства Киевская Русь связывают с кончиной последнего киевского князя - великого Мстислава, сына Владимира Мономаха в 1132 г. Деление Древнерусского государства на независимые княжества не решило проблему междуусобиц. Обстановка усложнялась порядком наследования по старшинству – брат, племянник, сын и остальная родня умершего претендовали на наследство, но старшинство установить не всегда было просто. Княжества стали дробиться и делиться на уделы. Князья нищают, ослабевает их власть. Обострялись конфликты между боярством и князьями, так как бояре хотят оказывать влияния на политику и сократить власть князей. как то так )))
Після громадянської війни постало питання про остаточне врегулювання відносин між республіками. Для цього була утворена спеціальна комісія на чолі з наркомом національностей Йосифом Сталіним. (У квітні 1922 р. Сталін обійняв посаду генерального секретаря ЦК РКП(б)). Комісія розробила так званий "план автономізації", який передбачав включення республік на правах автономій до складу Російської федерації.
В Україні з критикою цього плану активно виступили голова уряду Християн Раковський та нарком внутрішніх справ Микола Скрипник, На відміну від них перший секретар ЦК КП(б)У Дмитро Мануїльський підтримав Сталіна. Протистояння зі Сталіним дорого коштувало Х.Раковському: у 1923 р. його було замінено на посаді голови уряду УСРР Власом Чубарем, а у 1936 р. - репресовано.
В.Ленін відкинув сталінський план, назвавши його шовіністичним, і розробив власний план, за яким усі республіки, включаючи Російську федерацію, на рівних правах входили до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, зберігаючи за собою право вільного виходу. Таким чином, утворювалася нова федеративна держава, у якій поряд з республіканськими передбачалося формування союзних органів влади.
Объяснение:
В 1097 г. по инициативе князя Владимира Всеволодовича был организован съезд князей, на котором приняли два решения 1) Прекратить княжеские усобицы, 2) Ориентироваться на принцип «Князья должны были править только на тех землях, которые принадлежали их отцам», Этим раздробленность земель Руси была практически узаконена.
Окончательный распад древнерусского государства произошёл в период раздробленности государства Киевская Русь связывают с кончиной последнего киевского князя - великого Мстислава, сына Владимира Мономаха в 1132 г.
Деление Древнерусского государства на независимые княжества не решило проблему междуусобиц. Обстановка усложнялась порядком наследования по старшинству – брат, племянник, сын и остальная родня умершего претендовали на наследство, но старшинство установить не всегда было просто. Княжества стали дробиться и делиться на уделы. Князья нищают, ослабевает их власть.
Обострялись конфликты между боярством и князьями, так как бояре хотят оказывать влияния на политику и сократить власть князей.
как то так )))