Олег(Вещий) (879-912) Внутренняя политика: 883г.-подчинение древлян 884г.-подчинение северян 885г.-подчинение родимичей Внешняя политика: 907г.-военный поход на Константинополь. Заключен мирный договор. 911г.-поход на Византию, еще более выгодный торговый договор Игорь(912-945) Внутренняя политика: Пресечение северян выйти из подвласти Киева Внешняя политика Игоря: 941г.-неудачный поход в Византию. Русский флот сожжен 944г.-удачный поход в Византию, взаимовыгодный договор Ольга Святая(945-958) Внутренняя политика: Отомстила древлянам за смерть мужа, она сожгла их с голубей. Ввела уроки и погосты. 957г.-Ольга приняла христианство в Византии Святослав (958-972) 965г.-разгром хазарского касаната, подчинение Волжской булгарии Гмутараканц(Крым) 966г.-подчинение вятичей 969-971г.-походы на Византию 968г.-объявил своей столицей г.Переяславль 972г.-столкновение с печенегами
Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].
Внутренняя политика:
883г.-подчинение древлян
884г.-подчинение северян
885г.-подчинение родимичей
Внешняя политика:
907г.-военный поход на Константинополь. Заключен мирный договор.
911г.-поход на Византию, еще более выгодный торговый договор
Игорь(912-945)
Внутренняя политика:
Пресечение северян выйти из подвласти Киева
Внешняя политика Игоря:
941г.-неудачный поход в Византию. Русский флот сожжен
944г.-удачный поход в Византию, взаимовыгодный договор
Ольга Святая(945-958)
Внутренняя политика:
Отомстила древлянам за смерть мужа, она сожгла их с голубей. Ввела уроки и погосты.
957г.-Ольга приняла христианство в Византии
Святослав (958-972)
965г.-разгром хазарского касаната, подчинение Волжской булгарии Гмутараканц(Крым)
966г.-подчинение вятичей
969-971г.-походы на Византию
968г.-объявил своей столицей г.Переяславль
972г.-столкновение с печенегами
Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].