На початку 30-х років XIX століття в містах України з’явилися перші «служители», які основну частину свого часу віддавали пожежній справі. Це були солдати внутрішньої варти, непридатні до стройової служби, як правило, інваліди. Солдати не були підготовлені до пожежної справи. За сумісниц-твомвони несли караульну службу та виконували різні господарські доручення. Із-за невизначеного кола обов’язків солдат називали не пожежниками, а нахтватерами. Отримували вони мізерну платню, одягалися і годувались за власний рахунок.
З 1832 року на засоби міських доходів затверджуються постійні штати професійних пожежних частин. Пожежні знаходилися в повній підпорядкованості поліції.
Ось є інформація:
На початку 30-х років XIX століття в містах України з’явилися перші «служители», які основну частину свого часу віддавали пожежній справі. Це були солдати внутрішньої варти, непридатні до стройової служби, як правило, інваліди. Солдати не були підготовлені до пожежної справи. За сумісниц-твомвони несли караульну службу та виконували різні господарські доручення. Із-за невизначеного кола обов’язків солдат називали не пожежниками, а нахтватерами. Отримували вони мізерну платню, одягалися і годувались за власний рахунок.
З 1832 року на засоби міських доходів затверджуються постійні штати професійних пожежних частин. Пожежні знаходилися в повній підпорядкованості поліції.