Коломы, арабы с Хижинами», бетон.
проверьте себя. 1. Почему в І-ІІ (1—2-м) веках н. э. сократились до-
оды от имений в Италии и провинциях? 2. Как владельцы имений соз-
давали у работников заинтересованность в результатах труда? 3. Кто и
почему лучше работал: закованный в кандалы раб или «раб с хижиной»?
4. Почему доносчиков ненавидели? Как в Риме было покончено с ними?
5. Какие постройки римлян вы запомнили? Каково было их назначение?
6. При каком императоре и где были сделаны последние в истории
(с. 233). Назови-
Рима завоевания?​

Индустриализа́ция в СССР — процесс форсированного наращивания промышленного потенциала СССР, осуществлявшийся с мая 1929 года по июнь 1941 года с целью сокращения отставания советской экономики от экономики развитых капиталистических государств.

Курс на индустриализацию обозначил XIV cъезд ВКП (б) 18 декабря 1925 года, давший поручение о составлении первого пятилетнего плана. Официальной задачей индустриализации было превращение СССР из преимущественно аграрного государства в ведущее индустриальное. Начало социалистической индустриализации как составной части «триединой задачи по коренному переустройству общества» (индустриализация, коллективизация сельского хозяйства и культурная революция) было положено первым пятилетним планом развития народного хозяйства (1928—1932). В этот период времени в создание новых государственных производственных фондов было вложено 45 000 000 000 рублей.

За часів становлення та розквіту української держави князі мали “домашній” одяг та одяг “на люди”. Удома княжичі носили довгу сорочку з червоною вишивкою навколо горловини. Обов’язково сорочку підперезували тканинним чи шкіряним ременем. Під сорочку одягали полотняні штани-порти. Коли виходили до людей, додатково одягали свиту, туніку і плащ. На ноги взували оздоблені візернуками чоботи. Також чоловіки обов’язково носили шапку, яка мала різну форму. Сільські чоловіки теж носили довгу сорочку, але з дешевшого полотна. Підв’язували її поясом. На ноги одягали шкіряні постоли чи плетені личаки.З початком нового століття та здобуття незалежності, індустрія моди в Україні почала розвиватися в новому руслі. Відкривалися все нові будинки моди, організовувалися конкурси краси. Українських дизайнерів почали визнавати з-за кордоном. Але це “на подіумі”. У повсякденному житті українці ще багато часу відходили від стилю 90-х. На початку “нульових” популярними були чокери (які повернулися через 15 років), джинси-кльош, “денім”, короткі топи та джинси з дірками.

Водночас з 2000-них поняття “моди” асоціюється в українців, як щось абстрактне та недосяжне. Тобто у різних суспільства утворився свій стиль, який люди боялися порушити тривалий час