Ли, я a ОВоронеж |
Острогозьк
пупити, а тим часом ці міста
дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров'ю та
відвагою. Часто від ваших московських людей можна почути таку дум-
ку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно
йому благочестиві церкви обертати в уніатські або костьоли. Але хай
так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що
предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з'єдна-
лися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяже-
ним. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».
В. «Турецький султан... ще більші свої турецькі й татарські сили
зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім'я Мустафа, і з багатьма
пашами під Чигирин доставати його. Ті бусурманські сили, прийшовши
місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними ,
приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й
усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій
виконати, але велику загибель собі там знайшли».
Г. «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на
гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані
московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу трі-
умфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена до
рогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням
обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бун-
чуки; п'ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літе-
си типенького султана квадратну,
0
Адрво