ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
К двадцатым годам 19-того столетия правительство пришло к выводу, что настало время отменить ханскую власть в Казахстане. Для этого имелись веские основания. Во-первых, сохранение ханской власти мешало царизму начать хозяйственную колонизацию края и присоединения южных и юго-восточных районов Казахстана к России. Во-вторых, ханы дискредитировали себя в глазах большинства населения. Из-за этого, назначаемых царем ханов народ уже воспринимал не как самостоятельных правителей, а как чиновников Российской империи.
В-третьих, после окончания войны с Францией царизм обладал достаточными военными и людскими ресурсами для окончательной ликвидации формального проявления независимости казахов — института ханской власти. К этому времени царизм разделил на несколько частей как Младший, так и Средний жузы. Это было очень удобно для управления кочевниками. В 1788 году значительная часть казахов во главе с султаном Султанбетом получила право «вечной кочевки» на правобережье Иртыша. Средний жуз был поделен на две части: на правобережных и левобережных. В 1801 году из Младшего жуза путем переселения на правобережье Урала была создана Внутренняя Орда. Свободные контакты между этими группами некогда единых жузов были запрещены.
P.S. Жуз— исторически сложившееся объединение казахов. Первые упоминания начало XVIII века. Всего образовалось три жуза: Старший жуз, Средний жуз и Младший жуз.
ответ:Найдавнішу докладну відомість про хрещення українського народу, яку знаходимо в нашій літературі, подає нам так званий Початковий літопис - пам'ятка початку XII ст., що була писана десь більш як по ста роках по охрещенні нашого народу. Цей літопис (звичайно зветься Літопис Нестора, але Нестор, певне, не писав його) докладно розповідає про охрещення князя Володимира та українського народу; літописне оповідання, стало в нас класичним - воно довго панувало в нашій науці та літературі, а в школі та серед широкого загалу панує ще й тепер.
І тільки 1871 р. відомий професор Московської духовної академії Євген Євстигнійович Голубинський в "Журнале Министерства народного просвещения" за 1871 р., а потім 1880 р. в праці "История Русской Церкви", т. І (друге видання вийшло в 1901 р. в московських "Чтениях") піддав літописне оповідання про хрещення українського народу суворій, але чисто науковій критиці; Голубинський непохитно довів, що літописне оповідання - це пізніша вставка до нашого Початкового літопису (таких пізніших вставок у літопису багато).
Голубинський влучно й науково розбив майже все оповідання літописця як таке, що не відповідає правді, і замість нього подав своє, що спирається головним чином на писання двох письменників XI віку, що писали за часу сина Володимирового - князя Ярослава Мудрого, мниха Якова ("Похвала" князю Володимиру та "Сказание" про смерть мучеників Бориса й Гліба) та Нестора ("Чтение" про страстотерпців Бориса та Гліба); Яків та Нестор жили ближче до Володимира Великого і тому могли знати події охрещення ліпше за літописця, що писав пізніше.
Знамените "хрещення Русі", яке започаткувало православну цивілізацію на теренах України, було викликано цілим комплексом факторів:
Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за до створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племінного сепаратизму та посилення княжої влади. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі. Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади.
Объяснение:
К двадцатым годам 19-того столетия правительство пришло к выводу, что настало время отменить ханскую власть в Казахстане. Для этого имелись веские основания. Во-первых, сохранение ханской власти мешало царизму начать хозяйственную колонизацию края и присоединения южных и юго-восточных районов Казахстана к России. Во-вторых, ханы дискредитировали себя в глазах большинства населения. Из-за этого, назначаемых царем ханов народ уже воспринимал не как самостоятельных правителей, а как чиновников Российской империи.
В-третьих, после окончания войны с Францией царизм обладал достаточными военными и людскими ресурсами для окончательной ликвидации формального проявления независимости казахов — института ханской власти. К этому времени царизм разделил на несколько частей как Младший, так и Средний жузы. Это было очень удобно для управления кочевниками. В 1788 году значительная часть казахов во главе с султаном Султанбетом получила право «вечной кочевки» на правобережье Иртыша. Средний жуз был поделен на две части: на правобережных и левобережных. В 1801 году из Младшего жуза путем переселения на правобережье Урала была создана Внутренняя Орда. Свободные контакты между этими группами некогда единых жузов были запрещены.
P.S. Жуз— исторически сложившееся объединение казахов. Первые упоминания начало XVIII века. Всего образовалось три жуза: Старший жуз, Средний жуз и Младший жуз.