Можете это уменьшить в объёме: не дожидаясь нападения римлян,молодой,талантливый полководец 1-ым нанёс удар. выйдя из испании во главе отборных войск, он подошёл 5 месяцев спустя к альпам. воины ужаснулись, увидев вблизи громадные горы, покрытые ледниками. хороших дорог не было, на перевалах лежал снег. 15 суток войско карабкалось вверх, а затем спускалось вниз по узким и скользким тропинкам. люди, вьючные животные, боевые слоны срывались в пропасть. спешил, не щадя ни себя, ни воинов. переход через альпы стоил ему почти половины войска. оказавшись в долине реки по, объявил жившим там галлам, что воюет не с ними, а с римом за свободу народов италии. галлы ненавидели покоривших их римлян. они дали продовольствие и лошадей, массами вступали в его войско. получив ошеломляющее известие о появлении , сенат приказал консулам остановить его продвижение. однако в нескольких сражениях разгромил консульские армии. древний писал: «не было такого труда, при котором уставал бы телом или падал духом. он первым устремлялся в бой и последним оставлял поле сражения». дорога на рим была открыта. отчаяние охватило его жителей. но понимал, что хорошо укреплённый город ему не взять. он двинулся на юг страны, стремясь поднять на борьбу с римом народы италии.
Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.
Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.
Епоха європейського середньовіччя охоплює часовий період V-поч. XVI ст. Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху.
Церква категорично заперечувала майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови. Латинська мова стала мовою тогочасної європейської освіченості. Цією мовою велося богослужіння в католицькій церкві, вона ж була i мовою науки. Нею були написані основні твори церковної літератури, зокрема богослужбові книги.
В епоху, що розглядається, у Західній Європі склалися такі основні типи виховання й освіти: церковне, рицарське, бюргерське та стихійне. Окремим було виховання жінок.
Церковне виховання – основний тип середньовічного виховання. Воно здійснювалося у християнських родинах i головним чином в церковних школах, які тоді були найпоширенішими.
У церковних школах практикувалися суворі покарання, оскільки вони, як стверджувалося, сприяють нню душі, виганяють диявольське начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокутування гріхів.
Церковні школи, які призначались тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різновидів: монастирські, соборні (або кафедральні) та парафіяльні.