На «отцом» казахской Задание 2. Напишите эссе тему «Почему Байтурсынов является национальной государственной идеи», используя формулу ПОПС П«Я считаю, О «Потому, что П «Я могу доказать это на примерах (2). С «Таким образом
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.
Я связываю недолговечность кочевых государств с тем, что у них фактически не было никакой экономики, а политика держалась почти полностью на личности военного вождя.
Также нужно понимать, что кочевые государства существовали по принуждению - это были объединения нескольких племен. Принуждающим центром был вождь, и если он слабел или его не было, государство распадалось. Какой можно привести кейс в пример? Самый яркий - Тюркский каганат.
Позже появлялись города, которые становились центрами принуждения наравне с императорами. Они были экономическими центрами, в них проходила торговля. Но это полукочевой - полуоседлый тип образа жизни. Но все же, если противник такого полуоседлого государства был более сильным, то это означал конец. Так было с Волжской Булгарией. Государство распалось из-за нападения монгольского войска.
И вернемся к экономике. Ее не было. Экономика существовала на двух основах - завоевания и кочевое скотоводство. На дани государство долго не протянет, нужно было что-то еще. А кочевое скотоводство было связано с огромным количеством трудностей, нужно было искать новое пастбище, завоевывать новые территории. Это хозяйство требовало гораздо больше ресурсов, чем само могло предложить.
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.
Я связываю недолговечность кочевых государств с тем, что у них фактически не было никакой экономики, а политика держалась почти полностью на личности военного вождя.
Также нужно понимать, что кочевые государства существовали по принуждению - это были объединения нескольких племен. Принуждающим центром был вождь, и если он слабел или его не было, государство распадалось. Какой можно привести кейс в пример? Самый яркий - Тюркский каганат.
Позже появлялись города, которые становились центрами принуждения наравне с императорами. Они были экономическими центрами, в них проходила торговля. Но это полукочевой - полуоседлый тип образа жизни. Но все же, если противник такого полуоседлого государства был более сильным, то это означал конец. Так было с Волжской Булгарией. Государство распалось из-за нападения монгольского войска.
И вернемся к экономике. Ее не было. Экономика существовала на двух основах - завоевания и кочевое скотоводство. На дани государство долго не протянет, нужно было что-то еще. А кочевое скотоводство было связано с огромным количеством трудностей, нужно было искать новое пастбище, завоевывать новые территории. Это хозяйство требовало гораздо больше ресурсов, чем само могло предложить.