Ян Гус не тільки чеський релегійний мислитель, теолог, філософ та реформатор, а й щей національний герой Чехії. Своєю творчісттю він майже на сто років випередив своїх наступників.
Він був популярним тому що його висловлювання були близьки до простого народу, які підтримували думку Яна, що церква не має права брати спплату за таїнства та продавати посати. Гусак закликав повернутися до джерел християнської віри.
6 липня 1415 року Яна Гуса засудили до смертної кари через спалення живцем на багатті. І навіть будучи прив’язаним до стовпа, посеред вогню, реформатор не втратив віри і продовжував вимовляти гімни і молитви в ім’я Бога.
Без сумніву Ян Гусак був сміливою людиною тому що, мав сміливість протистояти церкви з її устріїм і неминуюча страта його не лякала. Як говорять легенди , що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» Через деякий час його реформаторську справу продовжив Мартін Лютер
Найпомітнішим представником цього релігійного і національного відродження Чехії був Ян Гус (1369-1415). Він походив із селянської сім'ї і провів ранню молодість в південно-західному куті Чехії, де жили поруч і чехи, і німці, і між обома народностями відбувалися постійні чвари. Закінчивши курс в празькому університеті, Гус став священиком і проповідником в Віфлеємської каплиці в Празі, навмисне заснованої для чеської проповіді. Разом з тим він зайняв і місце професора в університеті, де дуже скоро висунувся і був ректором, став на чолі чеської партії, якраз в той час, коли ще там йшла боротьба між «націями». Повчання і лекції Яна Гуса користувалися великим успіхом у слухачів. Проповідуючи в Віфлеємської каплиці для простого народу, він, крім того, виступав проповідником і при королівському дворі, і на з'їздах чеського духовенства. У своїх богословських заняттях він стояв спочатку на строго католицької точці зору, але мало-помалу став засвоювати деякі погляди Вікліфа, твори якого близько 1400 р дуже поширилися серед магістрів празького університету. Гус не поділяв поглядів Вікліфа, що стосувалися, напр., Євхаристії, але разом з англійським реформатором він думав, що Святе Письмо є єдине джерело віри. Коли частина празького духовенства почала звинувачувати вчення Вікліфа в єресі, був влаштований диспут, на якому Гус доводив, що багато положень англійського богослова прямо передавалися невірно його противниками. Це справило неприємне враження на архієпископа, а йому скаржилися на Гуса ще й багато священиків, яких Ян Гус засуджував за те, що вони з бідних брали гроші при здійсненні для них треб. Архієпископ позбавив його звання проповідника на з'їздах духовенства ·, потім йому було заборонено і священнодіяли. Тим часом твори Вікліфа були засуджені церковною владою, але празький університет протестував проти цього, доводячи неправильність багатьох мотивів такого заходу. За такий захист Уиклифа Гус був відлучений від церкви і викликаний в Рим до відповіді, і лише заступництво короля (Вацлава), любив Яна Гуса, поки врятувало його від переслідування. Це сталося вже тоді, коли великий розкол ускладнився появою третього тата. Один з сперечалися за владу пап (Іоанн XXIII) оголосив проти тісно його короля неаполітанського хрестовий похід з відпущенням гріхів всім, хто буде сприяти папству. Гус виступив проти папської булли про індульгенції на диспуті, де оскаржував їх законність і доводив шкоду від них для моральності. Те ж саме говорив він і в своїх проповідях в Віфлеємської каплиці. Головні свої докази він запозичив при цьому прямо з творів Уиклифа. На сторону Яна Гуса стали і студенти, і багато городян. У Празі почалися хвилювання; папська булла була спалена; три ремісника, кричали в церкві, що папська булла - один обман, були страчені; над Прагою був оголошений інтердикт. Мало-помалу народне бродіння стало поширюватися і поза чеської столиці. За бажанням короля Гус повинен був залишити Прагу, але це тільки дало йому можливість проповідувати і в інших місцях Чехії. Тоді ж він написав твір «Про церкви», запозичивши основні його погляди знову-таки у Уиклифа. Шум, який справили празькі події, поширився далеко за межі Чехії, і брат чеського короля Сигізмунд, який був тоді імператором в Німеччині і в той же час спадкоємцем чеського престолу, знайшов за потрібне втрутитися в цю справу, скликавши собор, на який з'явився б і Гус.
Ян Гус не тільки чеський релегійний мислитель, теолог, філософ та реформатор, а й щей національний герой Чехії. Своєю творчісттю він майже на сто років випередив своїх наступників.
Він був популярним тому що його висловлювання були близьки до простого народу, які підтримували думку Яна, що церква не має права брати спплату за таїнства та продавати посати. Гусак закликав повернутися до джерел християнської віри.
6 липня 1415 року Яна Гуса засудили до смертної кари через спалення живцем на багатті. І навіть будучи прив’язаним до стовпа, посеред вогню, реформатор не втратив віри і продовжував вимовляти гімни і молитви в ім’я Бога.
Без сумніву Ян Гусак був сміливою людиною тому що, мав сміливість протистояти церкви з її устріїм і неминуюча страта його не лякала. Як говорять легенди , що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» Через деякий час його реформаторську справу продовжив Мартін Лютер
Объяснение:
Объяснение:
Найпомітнішим представником цього релігійного і національного відродження Чехії був Ян Гус (1369-1415). Він походив із селянської сім'ї і провів ранню молодість в південно-західному куті Чехії, де жили поруч і чехи, і німці, і між обома народностями відбувалися постійні чвари. Закінчивши курс в празькому університеті, Гус став священиком і проповідником в Віфлеємської каплиці в Празі, навмисне заснованої для чеської проповіді. Разом з тим він зайняв і місце професора в університеті, де дуже скоро висунувся і був ректором, став на чолі чеської партії, якраз в той час, коли ще там йшла боротьба між «націями». Повчання і лекції Яна Гуса користувалися великим успіхом у слухачів. Проповідуючи в Віфлеємської каплиці для простого народу, він, крім того, виступав проповідником і при королівському дворі, і на з'їздах чеського духовенства. У своїх богословських заняттях він стояв спочатку на строго католицької точці зору, але мало-помалу став засвоювати деякі погляди Вікліфа, твори якого близько 1400 р дуже поширилися серед магістрів празького університету. Гус не поділяв поглядів Вікліфа, що стосувалися, напр., Євхаристії, але разом з англійським реформатором він думав, що Святе Письмо є єдине джерело віри. Коли частина празького духовенства почала звинувачувати вчення Вікліфа в єресі, був влаштований диспут, на якому Гус доводив, що багато положень англійського богослова прямо передавалися невірно його противниками. Це справило неприємне враження на архієпископа, а йому скаржилися на Гуса ще й багато священиків, яких Ян Гус засуджував за те, що вони з бідних брали гроші при здійсненні для них треб. Архієпископ позбавив його звання проповідника на з'їздах духовенства ·, потім йому було заборонено і священнодіяли. Тим часом твори Вікліфа були засуджені церковною владою, але празький університет протестував проти цього, доводячи неправильність багатьох мотивів такого заходу. За такий захист Уиклифа Гус був відлучений від церкви і викликаний в Рим до відповіді, і лише заступництво короля (Вацлава), любив Яна Гуса, поки врятувало його від переслідування. Це сталося вже тоді, коли великий розкол ускладнився появою третього тата. Один з сперечалися за владу пап (Іоанн XXIII) оголосив проти тісно його короля неаполітанського хрестовий похід з відпущенням гріхів всім, хто буде сприяти папству. Гус виступив проти папської булли про індульгенції на диспуті, де оскаржував їх законність і доводив шкоду від них для моральності. Те ж саме говорив він і в своїх проповідях в Віфлеємської каплиці. Головні свої докази він запозичив при цьому прямо з творів Уиклифа. На сторону Яна Гуса стали і студенти, і багато городян. У Празі почалися хвилювання; папська булла була спалена; три ремісника, кричали в церкві, що папська булла - один обман, були страчені; над Прагою був оголошений інтердикт. Мало-помалу народне бродіння стало поширюватися і поза чеської столиці. За бажанням короля Гус повинен був залишити Прагу, але це тільки дало йому можливість проповідувати і в інших місцях Чехії. Тоді ж він написав твір «Про церкви», запозичивши основні його погляди знову-таки у Уиклифа. Шум, який справили празькі події, поширився далеко за межі Чехії, і брат чеського короля Сигізмунд, який був тоді імператором в Німеччині і в той же час спадкоємцем чеського престолу, знайшов за потрібне втрутитися в цю справу, скликавши собор, на який з'явився б і Гус.