У цей період церковне життя на теренах України розвивалося під іноземною владою. Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату, або «право подавання». Польська влада надала православній церкві набагато менше прав порівняно з католицькою. Православне духівництво, на відміну від католицького, мало сплачувати податки.У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви. У XVI ст. із Європи через Польщу на українські землі стали поширюватися реформаційні вчення. Одним із таких учень був кальвінізм. Інша течія протестантизму, лютеранство, на теренах України поширення не набула. У другій половині XVI ст. на Галичині, Волині, Поділлі та Київщині поширилося аріанство — протестантський напрямок, прихильники якого визнавали лише Бога Отця, заперечуючи цим християнське вчення про Святу Трійцю.Боротьба протестантів із католицькою церквою ставала для православних зразком для оновлення власної церковної організації. Вплив реформаційних ідей проявився в діяльності православних братств, які намагалися сприяти виявленню церковногожиття.Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою. Що до Української православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, опинилась поза законом.40.Початок кириличного друкування та його значення для поширення наукових знань.Першою датованою книгою, що була надрукована кирилицею, є "Осмогласник", або "Октоїх", видана в Кракові (1491). Видавцем її був Швайпольт Фіоль. За зразок для виготовлення друкарської кирилиці Фіолю служив кириличний рукописний шрифт. В "Осмогласнику" на першій сторінці була надрукована друга ілюстрація – розп’яття.Наступним видатним друкарем книг кириличними літерами був Георгій (Франциск) Скорина з Полоцька. Першою книгою, яку видав Скорина, був "Псалтир" (1517), потім вийшли 23 біблійні книги. Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота.. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття.Початок слов’янського друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — «Часословець» і «Осмогласник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки. Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова.У 1574 році він друкує „Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. УЛьвівській друкарні Іван Федоров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом.Іван Федоров багато зробив для розвитку друкарської справи.
41.українські першодруки Івана федорова.Іван Федоров започаткував форми кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів. Іван Федоров вперше у практиці кириличного друкарства впровадив значну кількість орнаментальних кінцівок, друкарські знаки (сигнети), титульні сторінки, оздоблені графійованою рамкою (фортою), виливні складані прикраси». Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові“ - Апостол”.У 1568–1570 рр. І.Федоров та П.Мстиславець працювали в друкарні гетьмана Великого князівства Литовського Ходкевича в Заблудові. Тут вони видали «Євангеліє учительне» (1569). Федоров у 1570 р. надрукував «Псалтир з часословом». Видатним львівським виданням Івана Федоровича був «Буквар» – перший в Україні друкований посібник для навчання письменності.Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть.
Все общество средневековой Западной Европы разделялось на три сословия. Общего между ними было не много только язык (в каждой местности свой) и католическая вера (иноверцы были исключены из этой структуры и считались чужеродным элементом, даже если их семью жили в Европе сотни лет, дольше, в случае с евреями, чем многие королевские династии, которые были потомками пришлых варваров). У каждого сословие были свои права и обязанности: 1) те, кто молится (духовенство) были монахами в монастырях, священниками и епископами в костёлах и соборах, глава церкви папа римские претендовал и на светскую власть во всё католическом мире, опирался для этого на якобы древний документ (так называемый «Диктат папы»); 2) те, кто сражается (феодалы) были профессиональными воинами, также они владели поместьями с зависимыми от них крестьянами и управляли государствами (короли изначально находились в этом же сословии, к концу Средневековья встали над сословиями); 3) те, кто работает (крестьяне и горожане) платили налоги и подати, крестьяне в основном были зависимыми от феодалов, но города часто были самостоятельными, некоторые союзы городов (например, Ганзейский) и даже некоторые отдельные города (например, Венеция, Генуя) были сильнее многих королевств. (глава VI кл. 6).
41.українські першодруки Івана федорова.Іван Федоров започаткував форми кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів. Іван Федоров вперше у практиці кириличного друкарства впровадив значну кількість орнаментальних кінцівок, друкарські знаки (сигнети), титульні сторінки, оздоблені графійованою рамкою (фортою), виливні складані прикраси». Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові“ - Апостол”.У 1568–1570 рр. І.Федоров та П.Мстиславець працювали в друкарні гетьмана Великого князівства Литовського Ходкевича в Заблудові. Тут вони видали «Євангеліє учительне» (1569). Федоров у 1570 р. надрукував «Псалтир з часословом». Видатним львівським виданням Івана Федоровича був «Буквар» – перший в Україні друкований посібник для навчання письменності.Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть.
1) те, кто молится (духовенство) были монахами в монастырях, священниками и епископами в костёлах и соборах, глава церкви папа римские претендовал и на светскую власть во всё католическом мире, опирался для этого на якобы древний документ (так называемый «Диктат папы»);
2) те, кто сражается (феодалы) были профессиональными воинами, также они владели поместьями с зависимыми от них крестьянами и управляли государствами (короли изначально находились в этом же сословии, к концу Средневековья встали над сословиями);
3) те, кто работает (крестьяне и горожане) платили налоги и подати, крестьяне в основном были зависимыми от феодалов, но города часто были самостоятельными, некоторые союзы городов (например, Ганзейский) и даже некоторые отдельные города (например, Венеция, Генуя) были сильнее многих королевств. (глава VI кл. 6).