підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німецької імперії у Першій світовій війні були підписані окремі договори.[1] Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору. Договір був зареєстрований у секретаріаті Ліги Націй 21 жовтня 1919 року, і надрукований в Treaty Series.
З багатьох положень договору, одним з найважливіших і спірних було взяття Німеччиною на себе відповідальність за спричинення війни (поряд з Австрією та Угорщиною, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору і Тріанонського договору) і, відповідно до положень статей 231—248 (пізніше названих Положеннями про провину війни, англ. War Guilt clauses), роззброїтися, здійснити істотні територіальні поступки і платити великі репарації країнам, які формували блок держав Антанти. Загальна вартість цих репарацій була оцінена на 132 млрд марок (у 1921 році $31,4 млрд або £6,6 млрд), що приблизно еквівалентно $442 млрд або £284 млрд. 2013 року, сума, яку багато економістів у той час, зокрема, Джон Мейнард Кейнс, вважав надмірною і контрпродуктивною, оскільки Німеччина мусила платити до 1988 року.[2][3]
Зрештою, останні платежі були зроблені 4 жовтня 2010 року[4] у 20-ту річницю возз'єднання Німеччини, і близько 92 років після закінчення війни за спричинення якої вони були призначені.[5] Договір був підірваний рядом подій, ще в 1932 році і широко порушувався до середини 1930-х років.
Вначале про раздел Польши. Польский король не оказал сопротивления захватчикам. Пруссия и Австрия получили коренные польские земли: Пруссия и часть Великой Польши, Австрия Галицию. России достались старинные русские земли в Белоруссии. Первая Турецкая война закончилась миром в Кючук-Кайнарджи. Крым становился независимым от Турции. К России отходили земли между Днепром и Бугом, Азов, Керчь и Еникале, крепость Кинбург в устье Днепра. Россия получила право на черноморский флот.Вторая война с Турцией кончилась миром в Яссах. Россия получала земли между Бугом и Днестром. Турция признала Крым и Грузию за Россией. Россия утвердилась на черноморских берегах.Международный престиж страны вырос.В войне с Турцией установились новые каноны русского военного искусства. На смену линейной тактике пришла тактика быстрого маневра расчленнными частями, сочетания удара колонн и рассыпного строя, использования артиллерии в боевых порядках пехоты и стремительного натиска венчавшегося штыковым ударом. В 1793 году. произошел второй раздел Польши между Пруссией и Россией. Пруссия получила Гданьск и Торунь. К России отошли Белоруссия и Правобережная Украина.
підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німецької імперії у Першій світовій війні були підписані окремі договори.[1] Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору. Договір був зареєстрований у секретаріаті Ліги Націй 21 жовтня 1919 року, і надрукований в Treaty Series.
З багатьох положень договору, одним з найважливіших і спірних було взяття Німеччиною на себе відповідальність за спричинення війни (поряд з Австрією та Угорщиною, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору і Тріанонського договору) і, відповідно до положень статей 231—248 (пізніше названих Положеннями про провину війни, англ. War Guilt clauses), роззброїтися, здійснити істотні територіальні поступки і платити великі репарації країнам, які формували блок держав Антанти. Загальна вартість цих репарацій була оцінена на 132 млрд марок (у 1921 році $31,4 млрд або £6,6 млрд), що приблизно еквівалентно $442 млрд або £284 млрд. 2013 року, сума, яку багато економістів у той час, зокрема, Джон Мейнард Кейнс, вважав надмірною і контрпродуктивною, оскільки Німеччина мусила платити до 1988 року.[2][3]
Зрештою, останні платежі були зроблені 4 жовтня 2010 року[4] у 20-ту річницю возз'єднання Німеччини, і близько 92 років після закінчення війни за спричинення якої вони були призначені.[5] Договір був підірваний рядом подій, ще в 1932 році і широко порушувався до середини 1930-х років.
Объяснение:
Вначале про раздел Польши. Польский король не оказал сопротивления захватчикам. Пруссия и Австрия получили коренные польские земли: Пруссия и часть Великой Польши, Австрия Галицию. России достались старинные русские земли в Белоруссии. Первая Турецкая война закончилась миром в Кючук-Кайнарджи. Крым становился независимым от Турции. К России отходили земли между Днепром и Бугом, Азов, Керчь и Еникале, крепость Кинбург в устье Днепра. Россия получила право на черноморский флот.Вторая война с Турцией кончилась миром в Яссах. Россия получала земли между Бугом и Днестром. Турция признала Крым и Грузию за Россией. Россия утвердилась на черноморских берегах.Международный престиж страны вырос.В войне с Турцией установились новые каноны русского военного искусства. На смену линейной тактике пришла тактика быстрого маневра расчленнными частями, сочетания удара колонн и рассыпного строя, использования артиллерии в боевых порядках пехоты и стремительного натиска венчавшегося штыковым ударом. В 1793 году. произошел второй раздел Польши между Пруссией и Россией. Пруссия получила Гданьск и Торунь. К России отошли Белоруссия и Правобережная Украина.