Новітня світова ринкова система та її формування. Реферат
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.
Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д. Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.
А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим фактором економічного росту, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.
Ринкова система і важливі питання економіки
Ринкова система – це система вільної підприємницької діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання прибутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, регулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку
Мови Індії — мови корінного населення Індії. Індія — багатомовна країна, індійці розмовляють кількома сотнями різних мов. Як свідчить перепис 2001-го року, 29 різних мов мають понад мільйон мовців, 122 мови — понад 10 тис. мовців.
Статус офіційної мови Республіки Індія має мова гінді. Це вказано в Конституції Індії:
Офіційною мовою Союзу буде гінді з використанням письма деванагарі.
Ні Конституція, ні законодавство Індії не визначає державної мови. Конституція визнає англійську мову як допоміжну офіційну мову.
Мови Індії належать до кількох великих мовних сімей, найбільшими з яких індо-європейська (цими мовами розмовляє 70% індійців) та дравідійська (22% індійців). Інші мови Індії належать аустроазійської сім'ї та тибето-бірманської сім'ї. Існує також кілька ізолятів.
Впродовж тисячоліть контактів між 4 основними мовними родинами різні мови значно вплинули одна на іншу. Крім того мови Індії зазнали значного впливу з боку мов народів, з якими індійцям доводилося спілкуватися, особливо перської, англійської та португальської.Північні індійські мови, що належать до індо-європейської мовної сім'ї, розвинулися із стародавніх індоарійских, таких як санскрит, в середні віки пройшовши шлях через пракрити та апабхарамша. Серед дослідників не існує згоди, щодо точних дат виникнення сучасних північно-індійських мов, таких як гуджараті, гінді, маратхі, сараїкі, пенджабі, сіндхі, бенгалі, орія та ассамської мови. Вважається, що це сталося десь на межі першого та другого тисячоліття. На кожну із зазначених мов впливали мови сусідів, зокрема на гінді/урду та споріднену хіндустані особливий вплив мала перська мова.
Дравідійські мови Південної Індії виникли незалежно від санскриту. Найзначиміші серед них телугу, тамільська, малаялам та каннада. Аустроазійські та тибето-бірманські мови Північно-Східної Індії теж мали свій незалежний шлях розвитку.
Объяснение:
Окремі штати мають право встановлювати власні офіційні мови. Наприклад, у Таміл-Наду єдиною офіційною мовою є тамільська, а в штаті Карнатака статус єдиної офіційної мови має каннада. Штат Джамму і Кашмір має три офіційні мови — кашмірі, урду та догрі.
Загалом у країні нараховується 23 мови, які мають статус офіційних у певних її частинах. Наступна таблиця дає перелік цих мов станом на травень 2008-го року та регіни їх поширення.
Мова Сім'я Кількість мовців на 2001 (млн.) Регіони поширення
Ассамська індоарійська, східна 13 Ассам
Бенгалі індоарійська, східна 83 Західна Бенгалія, Ассам, Джхаркханд, Трипура
Бодо тибето-бірманська 1,2 Ассам
Догрі індоарійська, північна 0,1 Джамму і Кашмір
Гуджараті індоарійська, західна 46 Гуджарат, Махараштра, Таміл-Наду
Гінді індоарійська 422 Пояс гінді, Північна Індія
Каннада дравидська, південна 38 Карнатака, Махараштра, Таміл-Наду, Ґоа
Кашмірі дардична 5,5 Джамму і Кашмір
Конкані індоарійська, південна 2,5 Конкан (Ґоа, Карнатака, Махараштра, Керала)
Майтхілі індоарійська, східна 12 Біхар
Малаялам дравидська, південна 33 Керала, Лакшадвіп, Махе, Пудучеррі
Урду індоарійська, центральна 52 Джамму і Кашмір, Андхра Прадеш, Делі, Біхар, Уттар-Прадеш, Уттаракханд
Гінді — офіційна мова у штатах Уттар-Прадеш, Біхар, Джхаркханд, Уттаракханд, Мадх'я Прадеш, Раджастан, Чхаттісґарх, Гімачал-Прадеш, Хар'яна та в національній столиці, території Делі. Бенгалі — офіційна мова штатів Західна Бенгалія, Маніпур, Трипура, а також у деяких інших частинах північного-заходу. Маратхі - офіційна мова штату Махараштра, пенджабі — Пенджабу, Гімачал-Прадеш, Хар'яна. Офіційними мовами столиці Делі є гінді та пенджабі. Ґуджараті - офіційна мова Ґуджарату. Тамільська мова офіційна в Таміл-Наду, Пудучеррі та на Андаманських і Нікобарських островах. Малаялам офіційна в штатах Керала та Лакшадвіп. Каннада офіційна мова Карнатаки. Телуґу та урду офіційні мови Андхра Прадеш, Орія — Орісси, ассамська мова — Ассаму. Урду має офіційний статус у штатах Делі, Уттар-Прадеш, Біхар, Андхра Прадеш та Джамму і Кашмір. Англійська мова є допоміжною офіційною мовою у всьому Союзі, кожен із наведених штатів має ще одну допоміжну офіційну мову.
Новітня світова ринкова система та її формування. Реферат
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.
Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д. Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.
А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим фактором економічного росту, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.
Ринкова система і важливі питання економіки
Ринкова система – це система вільної підприємницької діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
Конкурентна ринкова економіка стимулює технічний розвиток.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання прибутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, регулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку
Мови Індії — мови корінного населення Індії. Індія — багатомовна країна, індійці розмовляють кількома сотнями різних мов. Як свідчить перепис 2001-го року, 29 різних мов мають понад мільйон мовців, 122 мови — понад 10 тис. мовців.
Статус офіційної мови Республіки Індія має мова гінді. Це вказано в Конституції Індії:
Офіційною мовою Союзу буде гінді з використанням письма деванагарі.
Ні Конституція, ні законодавство Індії не визначає державної мови. Конституція визнає англійську мову як допоміжну офіційну мову.
Мови Індії належать до кількох великих мовних сімей, найбільшими з яких індо-європейська (цими мовами розмовляє 70% індійців) та дравідійська (22% індійців). Інші мови Індії належать аустроазійської сім'ї та тибето-бірманської сім'ї. Існує також кілька ізолятів.
Впродовж тисячоліть контактів між 4 основними мовними родинами різні мови значно вплинули одна на іншу. Крім того мови Індії зазнали значного впливу з боку мов народів, з якими індійцям доводилося спілкуватися, особливо перської, англійської та португальської.Північні індійські мови, що належать до індо-європейської мовної сім'ї, розвинулися із стародавніх індоарійских, таких як санскрит, в середні віки пройшовши шлях через пракрити та апабхарамша. Серед дослідників не існує згоди, щодо точних дат виникнення сучасних північно-індійських мов, таких як гуджараті, гінді, маратхі, сараїкі, пенджабі, сіндхі, бенгалі, орія та ассамської мови. Вважається, що це сталося десь на межі першого та другого тисячоліття. На кожну із зазначених мов впливали мови сусідів, зокрема на гінді/урду та споріднену хіндустані особливий вплив мала перська мова.
Дравідійські мови Південної Індії виникли незалежно від санскриту. Найзначиміші серед них телугу, тамільська, малаялам та каннада. Аустроазійські та тибето-бірманські мови Північно-Східної Індії теж мали свій незалежний шлях розвитку.
Объяснение:
Окремі штати мають право встановлювати власні офіційні мови. Наприклад, у Таміл-Наду єдиною офіційною мовою є тамільська, а в штаті Карнатака статус єдиної офіційної мови має каннада. Штат Джамму і Кашмір має три офіційні мови — кашмірі, урду та догрі.
Загалом у країні нараховується 23 мови, які мають статус офіційних у певних її частинах. Наступна таблиця дає перелік цих мов станом на травень 2008-го року та регіни їх поширення.
Мова Сім'я Кількість мовців на 2001 (млн.) Регіони поширення
Ассамська індоарійська, східна 13 Ассам
Бенгалі індоарійська, східна 83 Західна Бенгалія, Ассам, Джхаркханд, Трипура
Бодо тибето-бірманська 1,2 Ассам
Догрі індоарійська, північна 0,1 Джамму і Кашмір
Гуджараті індоарійська, західна 46 Гуджарат, Махараштра, Таміл-Наду
Гінді індоарійська 422 Пояс гінді, Північна Індія
Каннада дравидська, південна 38 Карнатака, Махараштра, Таміл-Наду, Ґоа
Кашмірі дардична 5,5 Джамму і Кашмір
Конкані індоарійська, південна 2,5 Конкан (Ґоа, Карнатака, Махараштра, Керала)
Майтхілі індоарійська, східна 12 Біхар
Малаялам дравидська, південна 33 Керала, Лакшадвіп, Махе, Пудучеррі
Мейтей тибето-бірманська 1,5 Маніпур
Маратхі індоарійська, південна 72 Махараштра, Карнатака, Мадх'я-Прадеш, Ґуджарат, Андхра Прадеш, Ґоа
Непальська індоарійська, північна 2,5 Сіккім, Західна Бенгалія, Ассам
Орія індо-арійська, східна 33 Орісса
Пенджабі індоарійська 29 Пенджаб, Чандіґарх, Делі, Хар'яна
Санскрит індоарійська 0,05 Маттур
Санталі мунда 6,5 сантальські племена плато Чота Наґпур (штати Біхар, Чхаттісґарх, Джхаркханд, Орісса)
Сіндхі індоарійська, північно-західна 2,5 Ґуджарат, Махараштра, Раджастан, Мадх'я Прадеш
Тамільська дравидська, південна 61 Таміл-Наду, Карнатака, Пудучеррі, Андхра Прадеш, Керала, Махараштра
Телуґу дравидська, південно-центральна 74 Андхра Прадеш, Карнатака, Таміл-Наду, Махараштра, Орісса
Урду індоарійська, центральна 52 Джамму і Кашмір, Андхра Прадеш, Делі, Біхар, Уттар-Прадеш, Уттаракханд
Гінді — офіційна мова у штатах Уттар-Прадеш, Біхар, Джхаркханд, Уттаракханд, Мадх'я Прадеш, Раджастан, Чхаттісґарх, Гімачал-Прадеш, Хар'яна та в національній столиці, території Делі. Бенгалі — офіційна мова штатів Західна Бенгалія, Маніпур, Трипура, а також у деяких інших частинах північного-заходу. Маратхі - офіційна мова штату Махараштра, пенджабі — Пенджабу, Гімачал-Прадеш, Хар'яна. Офіційними мовами столиці Делі є гінді та пенджабі. Ґуджараті - офіційна мова Ґуджарату. Тамільська мова офіційна в Таміл-Наду, Пудучеррі та на Андаманських і Нікобарських островах. Малаялам офіційна в штатах Керала та Лакшадвіп. Каннада офіційна мова Карнатаки. Телуґу та урду офіційні мови Андхра Прадеш, Орія — Орісси, ассамська мова — Ассаму. Урду має офіційний статус у штатах Делі, Уттар-Прадеш, Біхар, Андхра Прадеш та Джамму і Кашмір. Англійська мова є допоміжною офіційною мовою у всьому Союзі, кожен із наведених штатів має ще одну допоміжну офіційну мову.