1096-1099 рр.-Першими в похід вирушили численні бідні городяни й селяни з Франції і Західної Німеччини. Вони об'єдналися у 5 - 6 загонів, що налічували 60 - 70 тис. осіб. Погано озброєні і без запасів їжі, вони займалися дорогою жебрацтвом і грабежем.Бідняки дісталися Константинополя і візантійський імператор поспішив переправити пі загони до Малої Азії, які в основному там загинули від турків-сельджуків.Хрестоносці завоювали все східне узбережжя Середземномор'я, забудували ці території феодальними замками, заснували свої держави
1147-1149 рр.-Другий хрестовий похід-У похід вирушили французький король Людовік VII і німецький імператор Конрад НІ. Німців розгромили сельджуки в Малій Азії, а французький король зазнав невдачі під Дамаском, який спробував взяти в облогу, і з рештками своїх військ повернувся додому.
1189-1192 рр.-3-й хрестовий похід-У 1147 р. талановитий воєначальник Салах-ад-Дін (Саладін) об'єднав під своєю владою Єгипет
У 1187 р. єгипетські війська взяли в облогу Єрусалим, розгромили війська хрестоносців, що стало приводом для закликів до третього хрестового походу
1202-1204 рр.-4-Й-Був організований римським папою Інокентієм Ш. Він мав на мсті підпорядкування православної церкви і ліквідацію патріаршества у Константинополі.
1216-1217 рр.-5-й-Хрестоносці дійшли лише до дельти Нілу й одержали поразку у Дам'єті.
1228-1229 рр.-6-й-Німецький імператор Фридріх II разом з єгипетським султаном знову оволодів Єрусалимом і домовився з ним про вільне відвідання християнами святих місць протягом 10 років.
1248-1254 рр.-7-й-Хрестоносці висадилися в Північній Африці і король потрапив у полон до султана Тунісу, який згодом відпустив його під чесне слово, що той сплатить викуп. Викуп було сплачено вчасно, але після повернення з походу король помер від чуми.
1270 р.-8-й-Похід хрестоносців до Північної Африки, який закінчився невдачею. Після восьмого хрестового походу хрестоносці втратили всі свої володіння на Сході.
1291 р.-Єгипетське військо взяло Акру останню фортецю хрестоносців на Близькому Сході.
В период мезолита (XII — VIII тыс. до н. э. ) условия жизни людей существенно изменились, что было связано с окончанием ледникового периода. В эпоху мезолита структура хозяйства продолжала оставаться такой же, как и на протяжении всего предшествующего периода человеческой истории: это было присваивающее хозяйство низших охотников, собирателей и рыболовов. Результаты труда в присваивающем хозяйстве далеко не всегда предсказуемы, любой из промыслов мог быть неудачен; неудачи одних сглаживались удачами других и принципы коллективизма продолжали оставаться основой жизни общества.
Накапливаются изменения и в общественных отношениях: два или несколько ближайших родов объединяются в племя. Образование племен было важным шагом на пути исторического развития общества, так как означало продвижение на пути к складыванию союзов племен, а затем — в более отдаленную эпоху — и государств.
На смену материнской родовой общины приходит отцовская, появляются первые парные семьи, и с этого времени счет родства у большинства народов будет вестись не по материнской, а по отцовской линии. Мезолит, таким образом, стал эпохой начала патриархата.
Племя, представлявшее совокупность родственных родов, занимало территорию примерно в 40 — 60 км в поперечнике. В каждом племени собиралось, вероятно, вече, решавшее важнейшие вопросы общественной жизни; выбирался военный вождь (князь) ; существовали постоянная дружина из молодежи и общеплеменное ополчение («полк» , «тысяча» , разделенная на «сотни») . В пределах племени был свой «град» . Там собиралось общеплеменное вече, находился торг, производился суд. Там имелось святилище, куда собирались представители всего племени.
Эти «грады» еще не были настоящими городами, но многие из них, являвшиеся в течение нескольких веков центрами племенной округи, с развитием феодальных отношений превратились или в феодальные замки, или в города.
Следствием крупных изменений в структуре родовых общин, сменяемых соседскими общинами, явился процесс формирования союзов племен. Чем сильнее шел процесс распада первобытной родовой замкнутости, тем прочнее и долговечнее становились союзы племен.
Развитие мирных связей между племенами, или военные победы одних племен над другими, или же, наконец, необходимость борьбы с общей внешней опасностью содействовали созданию союзов племен
1096-1099 рр.-Першими в похід вирушили численні бідні городяни й селяни з Франції і Західної Німеччини. Вони об'єдналися у 5 - 6 загонів, що налічували 60 - 70 тис. осіб. Погано озброєні і без запасів їжі, вони займалися дорогою жебрацтвом і грабежем.Бідняки дісталися Константинополя і візантійський імператор поспішив переправити пі загони до Малої Азії, які в основному там загинули від турків-сельджуків.Хрестоносці завоювали все східне узбережжя Середземномор'я, забудували ці території феодальними замками, заснували свої держави
1147-1149 рр.-Другий хрестовий похід-У похід вирушили французький король Людовік VII і німецький імператор Конрад НІ. Німців розгромили сельджуки в Малій Азії, а французький король зазнав невдачі під Дамаском, який спробував взяти в облогу, і з рештками своїх військ повернувся додому.
1189-1192 рр.-3-й хрестовий похід-У 1147 р. талановитий воєначальник Салах-ад-Дін (Саладін) об'єднав під своєю владою Єгипет
У 1187 р. єгипетські війська взяли в облогу Єрусалим, розгромили війська хрестоносців, що стало приводом для закликів до третього хрестового походу
1202-1204 рр.-4-Й-Був організований римським папою Інокентієм Ш. Він мав на мсті підпорядкування православної церкви і ліквідацію патріаршества у Константинополі.
1216-1217 рр.-5-й-Хрестоносці дійшли лише до дельти Нілу й одержали поразку у Дам'єті.
1228-1229 рр.-6-й-Німецький імператор Фридріх II разом з єгипетським султаном знову оволодів Єрусалимом і домовився з ним про вільне відвідання християнами святих місць протягом 10 років.
1248-1254 рр.-7-й-Хрестоносці висадилися в Північній Африці і король потрапив у полон до султана Тунісу, який згодом відпустив його під чесне слово, що той сплатить викуп. Викуп було сплачено вчасно, але після повернення з походу король помер від чуми.
1270 р.-8-й-Похід хрестоносців до Північної Африки, який закінчився невдачею. Після восьмого хрестового походу хрестоносці втратили всі свої володіння на Сході.
1291 р.-Єгипетське військо взяло Акру останню фортецю хрестоносців на Близькому Сході.
Объяснение:
В период мезолита (XII — VIII тыс. до н. э. ) условия жизни людей существенно изменились, что было связано с окончанием ледникового периода. В эпоху мезолита структура хозяйства продолжала оставаться такой же, как и на протяжении всего предшествующего периода человеческой истории: это было присваивающее хозяйство низших охотников, собирателей и рыболовов. Результаты труда в присваивающем хозяйстве далеко не всегда предсказуемы, любой из промыслов мог быть неудачен; неудачи одних сглаживались удачами других и принципы коллективизма продолжали оставаться основой жизни общества.
Накапливаются изменения и в общественных отношениях: два или несколько ближайших родов объединяются в племя. Образование племен было важным шагом на пути исторического развития общества, так как означало продвижение на пути к складыванию союзов племен, а затем — в более отдаленную эпоху — и государств.
На смену материнской родовой общины приходит отцовская, появляются первые парные семьи, и с этого времени счет родства у большинства народов будет вестись не по материнской, а по отцовской линии. Мезолит, таким образом, стал эпохой начала патриархата.
Племя, представлявшее совокупность родственных родов, занимало территорию примерно в 40 — 60 км в поперечнике. В каждом племени собиралось, вероятно, вече, решавшее важнейшие вопросы общественной жизни; выбирался военный вождь (князь) ; существовали постоянная дружина из молодежи и общеплеменное ополчение («полк» , «тысяча» , разделенная на «сотни») . В пределах племени был свой «град» . Там собиралось общеплеменное вече, находился торг, производился суд. Там имелось святилище, куда собирались представители всего племени.
Эти «грады» еще не были настоящими городами, но многие из них, являвшиеся в течение нескольких веков центрами племенной округи, с развитием феодальных отношений превратились или в феодальные замки, или в города.
Следствием крупных изменений в структуре родовых общин, сменяемых соседскими общинами, явился процесс формирования союзов племен. Чем сильнее шел процесс распада первобытной родовой замкнутости, тем прочнее и долговечнее становились союзы племен.
Развитие мирных связей между племенами, или военные победы одних племен над другими, или же, наконец, необходимость борьбы с общей внешней опасностью содействовали созданию союзов племен