Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].
Правление царя Ивана Грозного ( 1533-1584) характеризуется следующими направлениями во внутренней политике: Во-первых, проведением опричнины с 1565 года по 1572 год, в результате которой страна была разделена на ЗЕМЩИНУ и опричнину. Столицей последней стала АЛЕКСАНДРОВСКАЯ СЛОБОДА. Самым ярым опричником был МАЛЮТА СКУРАТОВ. Во время опричнины из-за ПОДОЗРЕНИЯ бояр В НЕПОКОРНОСТИ И ИЗМЕНЕ существовал опричный террор, именно поэтому был совершён в 1570 году ПОХОД НА НОВГОРОД. Что же касается внешней политики Ивана Четвёртого, то в южном направлении шла борьба с Крымским ханством из-за набегов крымского хана ДЕВЛЕТ-ГИРЕЯ на Москву.
Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].
Во-первых, проведением опричнины с 1565 года по 1572 год, в результате которой страна была разделена на ЗЕМЩИНУ и опричнину. Столицей последней стала АЛЕКСАНДРОВСКАЯ СЛОБОДА. Самым ярым опричником был МАЛЮТА СКУРАТОВ. Во время опричнины из-за ПОДОЗРЕНИЯ бояр В НЕПОКОРНОСТИ И ИЗМЕНЕ существовал опричный террор, именно поэтому был совершён в 1570 году ПОХОД НА НОВГОРОД.
Что же касается внешней политики Ивана Четвёртого, то в южном направлении шла борьба с Крымским ханством из-за набегов крымского хана ДЕВЛЕТ-ГИРЕЯ на Москву.