Формування української національної самосвідомості
Виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато факторів суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру. Зокрема, наприкінці XVIII ст. імпульс цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Це — російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я та Крим (70—80-ті роки), ліквідація Запорізької Січі (1775 p.), скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі і юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською — Галичини і Буковини (70—90-ті роки). Розчленування, з одного боку, і возз'єднання, — з другого, території українського етносу, знищення останніх опор його державності супроводжувалося також і його русифікацією.
Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769—1838 pp.). Його перелицьована "Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.
После «Славной революции» в Англии окончательно утвердилась конституционная монархия. С 1707 г. не было ни одного случая, чтобы король не утвердил законопроект, представленный ему парламентом. Парламент фактически назначал и министров из членов победившей на выборах партии.
Продавец газет. Англия. XVIII в.
Но реальное значение быстро крепнувшей промышленной буржуазии никак не отражалось на ее роли в парламенте. В нем по-прежнему господствовали землевладельцы и «старая» буржуазия (т. е. торговцы и банкиры). Это было связано с давно закрепленным за каждым городом, областью и графством числом избирателей, а следовательно, и депутатов, которых они могли послать в парламент. Те или иные городки и целые районы могли давным-давно опустеть (в результате огораживаний, голода и пр.), но за ними сохранялось прежнее число мест в парламенте. Такие районы называли гнилыми местечками.
Между тем крупные промышленные города (Манчестер, Бирмингем, Ливерпуль и др.) могли направить в парламент только по четыре депутата. В такой ситуации промышленникам нередко приходилось тайком покупать для себя голоса в гнилых местечках. Но это мало что меняло в несправедливом положении, в котором оказалась промышленная буржуазия.
Виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато факторів суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру. Зокрема, наприкінці XVIII ст. імпульс цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Це — російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я та Крим (70—80-ті роки), ліквідація Запорізької Січі (1775 p.), скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі і юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською — Галичини і Буковини (70—90-ті роки). Розчленування, з одного боку, і возз'єднання, — з другого, території українського етносу, знищення останніх опор його державності супроводжувалося також і його русифікацією.
Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769—1838 pp.). Його перелицьована "Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.
. Англия в XVIII веке. Промышленный переворот
Внутреннее положение страны
После «Славной революции» в Англии окончательно утвердилась конституционная монархия. С 1707 г. не было ни одного случая, чтобы король не утвердил законопроект, представленный ему парламентом. Парламент фактически назначал и министров из членов победившей на выборах партии.
Продавец газет. Англия. XVIII в.
Но реальное значение быстро крепнувшей промышленной буржуазии никак не отражалось на ее роли в парламенте. В нем по-прежнему господствовали землевладельцы и «старая» буржуазия (т. е. торговцы и банкиры). Это было связано с давно закрепленным за каждым городом, областью и графством числом избирателей, а следовательно, и депутатов, которых они могли послать в парламент. Те или иные городки и целые районы могли давным-давно опустеть (в результате огораживаний, голода и пр.), но за ними сохранялось прежнее число мест в парламенте. Такие районы называли гнилыми местечками.
Между тем крупные промышленные города (Манчестер, Бирмингем, Ливерпуль и др.) могли направить в парламент только по четыре депутата. В такой ситуации промышленникам нередко приходилось тайком покупать для себя голоса в гнилых местечках. Но это мало что меняло в несправедливом положении, в котором оказалась промышленная буржуазия.