а) Усложнилась социальная структура русского общества, более определенными стали его слои в отдельных землях и городах: крупное боярство, духовенство, купцы, ремесленники, низы города, включая холопов. Развивалась зависимость от землевладельцев сельских жителей. Вся эта новая Русь уже не нуждалась в прежней раннесредневековой централизации. Для новой структуры хозяйства нужны были иные, чем прежде, масштабы государства. Огромная Русь с ее весьма поверхностным политическим сцеплением, необходимым прежде всего для обороны от внешнего врага, для организации дальних завоевательных походов, теперь уже не соответствовала нуждам крупных городов с их разветвленной феодальной иерархией, развитыми торгово-ремесленными слоями, нуждами вотчинников, стремящихся иметь власть, близкую их интересам, - и не в Киеве, и даже не в виде киевского наместника, а свою близкую, здесь, на месте, которая могла бы полно и решительно отстаивать их интересы.
б) Переход к пашенному земледелию оседлому образу жизни сельского населения и усилил стремление дружинников к владению землей. Поэтому началось превращение дружинников в землевладельцев (на основе княжеского Дружина стала менее подвижной. Дружинники были теперь заинтересованы в постоянном пребывании вблизи своих вотчин и стремились к политической самостоятельности.
Большое распространение получила система иммунитетов – система, освобождающая бояр-землевладельцев от княжеского управления и суда и дававшая им права на независимые действия в их владениях.То есть главной причиной раздробленности стал закономерный процесс возникновения частного землевладения и оседания дружины на землю.
Экономические:
Постепенно отдельные вотчины укрепляются и начинают производить все продукты только для собственного потребления, а не для рынка (натуральное хозяйство) . Товарный обмен между отдельными хозяйственными единицами практически прекращается. Т.е. складывание системы натурального хозяйства изоляции отдельных хозяйственных единиц.
Политические:
Основную роль в распаде государства сыграло местное боярство; местные князья не хотели делиться своими доходами с Великим Киевским князем, и в этом их активно поддерживало местное боярство, которому нужна была сильная княжеская власть на местах.
Внешнеполитические:
Ослабление Византии из-за нападений норманнов и сельджуков сократило торговлю на «пути из варяг в греки». Походы крестоносцев открыли более прямой путь сообщения между Азией и Европой через восточное побережье Средиземного моря. Торговые пути переместились в центральную Европу. Русь утратила статус мирового торгового посредника и фактор, объединявший славянские племена. Это довершило распад единого государства и перемещению политического центра с юго-запада на северо-восток во Владимиро-Суздальскую землю.
Киев оказывается в стороне от основных торговых путей. Наиболее активно начинают вести торговлю: Новгород с Европой и немецкими городами; Галиция (тут более безопасно) - с северо-итальянскими городами; Киев превращается в форпост борьбы с половцами. Население уходит в более безопасные места: северо-восток (Владимиро-Суздальское княжество и юго-запад (Галицко-Волынское княжество).
6 травня 1758 року народився один з провідних діячів Французької революції – Максиміліан Робесп’єр, відомий як організатор та головний вершитель якобінського терору.
Ця історична постать слугує прикладом лівого тирана при владі, котрий в ім’я «рівності та свободи» здатен знищувати десятки тисяч своїх противників. Він став майже карикатурним образом шаленого революціонера, що силою і терором намагається досягти абсолютного виконання своїх цілей.
Його політична кар’єра розпочалася в 1789 році з обрання депутатом у Генеральні штати. Бувши представником третього стану, він активно критикував не лише королівські спроби реформ, але й монархію загалом. Проте Робесп’єр мав зовсім небагато спільного з Олівером Кромвелем чи тим більше Джорджем Вашингтоном. Він не мав ані християнського фундаменту для державотворення, ані бажання виконувати волю громадянського суспільства.
Революційні події, пов’язані з поваленням монархії, стали лише початком активної політичної діяльності Максиміліана. Його ім’я пов’язують не стільки з самою революцією, як із подіями що відбувалися далі. Змістити з трону короля – це лише частина завдань революціонерів, далі слідували криваві роки перебудови французького суспільства відповідно до задумів творців революції.
Світогляд Робесп’єра у повній мірі відповідав тодішнім тенденціям у колах «просвітителів». Бувши затятим прихильником Жан-Жака Руссо, Максиміліан стояв на ліво-радикальних позиціях, що до йому стати очільником клубу якобінців – найбільш радикального крила революціонерів. Але попри антихристиянський характер Французької революції, Робесп’єр не був атеїстом, але сповідував деїзм – віру в Творця, який залишив своє творіння, визнання лише раціонального божественного начала без пізнання самого Бога. Його релігійні пошуки проявилися у вірі в Верховну Істоту, щоправда, ця віра не передбачала ніякого високоморального життя чи взагалі обмежень для своїх дій і бажань.
Після захоплення влади якобінцями, Робесп’єр продовжує наполягати на поглибленні революції шляхом розправи над її противниками. У грудні 1793 сформовано новий уряд з винятковими повноваженнями, а разом з тим розпочався нечуваний терор, спрямований як проти колишніх дворян і просто монархістів, так і проти недостатньо лояльних революціонерів. За терором стояли три конкретні фігури: Луї Антуан Сен-Жуст, Жорж Кутор і безпосередньо Максиміліан Робесп’єр. Вони вирішували, кого стратити, а кого виправдати (практично завжди це були все-таки смертні вироки). Саме в ході якобінського терору був страчений король Франції Людовік XVI та його дружина Марія-Антуанетта
Враховуючи нечуваний розмах заходів, не було видно кінця терору. Після розправи над монархістами і жирондистами Робесп’єр взявся за повністю лівих творців революції – дантоністів та еберістів, що призвело до падіння його популярності в суспільстві. Самі революціонери зрозуміли, яку небезпеку виростила революція, а тому депутати Конвенту підтримали пропозицію його відсторонення з подальшою передачею під суд.
Доля Максиміліана склалася трагічно і досить символічно. Він виносив тисячі смертних вироків, не очікуючи, що й сам потрапить під революційний трибунал. «Революція пожирає своїх дітей»,- слова, сказані Дантоном перед смертю, втілилися в життя, і сам Робесп’єр був страчений на гільйотині.
Приклад Робесп’єра вчергове нам доводить: якими б не були цілі в тирана, він все одно залишається тираном. Можна безкінечно говорити про рівність, любов, демократію і свободу, але справи скажуть значно краще, бо, як говорить Святе Письмо: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:20).
Объяснение:
Социальные:
а) Усложнилась социальная структура русского общества, более определенными стали его слои в отдельных землях и городах: крупное боярство, духовенство, купцы, ремесленники, низы города, включая холопов. Развивалась зависимость от землевладельцев сельских жителей. Вся эта новая Русь уже не нуждалась в прежней раннесредневековой централизации. Для новой структуры хозяйства нужны были иные, чем прежде, масштабы государства. Огромная Русь с ее весьма поверхностным политическим сцеплением, необходимым прежде всего для обороны от внешнего врага, для организации дальних завоевательных походов, теперь уже не соответствовала нуждам крупных городов с их разветвленной феодальной иерархией, развитыми торгово-ремесленными слоями, нуждами вотчинников, стремящихся иметь власть, близкую их интересам, - и не в Киеве, и даже не в виде киевского наместника, а свою близкую, здесь, на месте, которая могла бы полно и решительно отстаивать их интересы.
б) Переход к пашенному земледелию оседлому образу жизни сельского населения и усилил стремление дружинников к владению землей. Поэтому началось превращение дружинников в землевладельцев (на основе княжеского Дружина стала менее подвижной. Дружинники были теперь заинтересованы в постоянном пребывании вблизи своих вотчин и стремились к политической самостоятельности.
Большое распространение получила система иммунитетов – система, освобождающая бояр-землевладельцев от княжеского управления и суда и дававшая им права на независимые действия в их владениях.То есть главной причиной раздробленности стал закономерный процесс возникновения частного землевладения и оседания дружины на землю.
Экономические:
Постепенно отдельные вотчины укрепляются и начинают производить все продукты только для собственного потребления, а не для рынка (натуральное хозяйство) . Товарный обмен между отдельными хозяйственными единицами практически прекращается. Т.е. складывание системы натурального хозяйства изоляции отдельных хозяйственных единиц.
Политические:
Основную роль в распаде государства сыграло местное боярство; местные князья не хотели делиться своими доходами с Великим Киевским князем, и в этом их активно поддерживало местное боярство, которому нужна была сильная княжеская власть на местах.
Внешнеполитические:
Ослабление Византии из-за нападений норманнов и сельджуков сократило торговлю на «пути из варяг в греки». Походы крестоносцев открыли более прямой путь сообщения между Азией и Европой через восточное побережье Средиземного моря. Торговые пути переместились в центральную Европу. Русь утратила статус мирового торгового посредника и фактор, объединявший славянские племена. Это довершило распад единого государства и перемещению политического центра с юго-запада на северо-восток во Владимиро-Суздальскую землю.
Киев оказывается в стороне от основных торговых путей. Наиболее активно начинают вести торговлю: Новгород с Европой и немецкими городами; Галиция (тут более безопасно) - с северо-итальянскими городами; Киев превращается в форпост борьбы с половцами. Население уходит в более безопасные места: северо-восток (Владимиро-Суздальское княжество и юго-запад (Галицко-Волынское княжество).
6 травня 1758 року народився один з провідних діячів Французької революції – Максиміліан Робесп’єр, відомий як організатор та головний вершитель якобінського терору.
Ця історична постать слугує прикладом лівого тирана при владі, котрий в ім’я «рівності та свободи» здатен знищувати десятки тисяч своїх противників. Він став майже карикатурним образом шаленого революціонера, що силою і терором намагається досягти абсолютного виконання своїх цілей.
Його політична кар’єра розпочалася в 1789 році з обрання депутатом у Генеральні штати. Бувши представником третього стану, він активно критикував не лише королівські спроби реформ, але й монархію загалом. Проте Робесп’єр мав зовсім небагато спільного з Олівером Кромвелем чи тим більше Джорджем Вашингтоном. Він не мав ані християнського фундаменту для державотворення, ані бажання виконувати волю громадянського суспільства.
Революційні події, пов’язані з поваленням монархії, стали лише початком активної політичної діяльності Максиміліана. Його ім’я пов’язують не стільки з самою революцією, як із подіями що відбувалися далі. Змістити з трону короля – це лише частина завдань революціонерів, далі слідували криваві роки перебудови французького суспільства відповідно до задумів творців революції.
Світогляд Робесп’єра у повній мірі відповідав тодішнім тенденціям у колах «просвітителів». Бувши затятим прихильником Жан-Жака Руссо, Максиміліан стояв на ліво-радикальних позиціях, що до йому стати очільником клубу якобінців – найбільш радикального крила революціонерів. Але попри антихристиянський характер Французької революції, Робесп’єр не був атеїстом, але сповідував деїзм – віру в Творця, який залишив своє творіння, визнання лише раціонального божественного начала без пізнання самого Бога. Його релігійні пошуки проявилися у вірі в Верховну Істоту, щоправда, ця віра не передбачала ніякого високоморального життя чи взагалі обмежень для своїх дій і бажань.
Після захоплення влади якобінцями, Робесп’єр продовжує наполягати на поглибленні революції шляхом розправи над її противниками. У грудні 1793 сформовано новий уряд з винятковими повноваженнями, а разом з тим розпочався нечуваний терор, спрямований як проти колишніх дворян і просто монархістів, так і проти недостатньо лояльних революціонерів. За терором стояли три конкретні фігури: Луї Антуан Сен-Жуст, Жорж Кутор і безпосередньо Максиміліан Робесп’єр. Вони вирішували, кого стратити, а кого виправдати (практично завжди це були все-таки смертні вироки). Саме в ході якобінського терору був страчений король Франції Людовік XVI та його дружина Марія-Антуанетта
Враховуючи нечуваний розмах заходів, не було видно кінця терору. Після розправи над монархістами і жирондистами Робесп’єр взявся за повністю лівих творців революції – дантоністів та еберістів, що призвело до падіння його популярності в суспільстві. Самі революціонери зрозуміли, яку небезпеку виростила революція, а тому депутати Конвенту підтримали пропозицію його відсторонення з подальшою передачею під суд.
Доля Максиміліана склалася трагічно і досить символічно. Він виносив тисячі смертних вироків, не очікуючи, що й сам потрапить під революційний трибунал. «Революція пожирає своїх дітей»,- слова, сказані Дантоном перед смертю, втілилися в життя, і сам Робесп’єр був страчений на гільйотині.
Приклад Робесп’єра вчергове нам доводить: якими б не були цілі в тирана, він все одно залишається тираном. Можна безкінечно говорити про рівність, любов, демократію і свободу, але справи скажуть значно краще, бо, як говорить Святе Письмо: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:20).