Мартин Лютер является основоположником Реформации в Германии. Возмущенный моральным состоянием католической церкви, он выступал за коренные изменения в ее деятельности.
Основные идеи Мартина Лютера:
1) Единственным источником божественного откровения является только Библия;
происходит только чистой и искренней вере. Индульгенции, продаваемые церковью, не имеют веса и должны быть отменены;
3) Аннулирование посредников между Богом и человеком. Духовенство должно исчезнуть, останутся только пасторы;
4) Отказ от излишков в обрядности;
5) Священны только два таинства: крещение и причастие.
Идеи Мартина Лютера имели большое значение и стали основой движения Протестантизма в Европе
організовані зусилля частини населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі і підрив громадського порядку та стабільності, зумовлюється дуже рішучими діями.
Це поняття увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і спочатку вживалося на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Найбільш відомими в Європі вважаються французькі, італійська, Народно-визвольна армія Югославії, польська Армія Крайова, радянський партизанський рух, Українська Повстанська Армія.
1-A
2-B
3-C
4-B
5-B
6-A
7-C
8-AB
9-B
10-A ( 31 октября1517года )
Мартин Лютер является основоположником Реформации в Германии. Возмущенный моральным состоянием католической церкви, он выступал за коренные изменения в ее деятельности.
Основные идеи Мартина Лютера:
1) Единственным источником божественного откровения является только Библия;
происходит только чистой и искренней вере. Индульгенции, продаваемые церковью, не имеют веса и должны быть отменены;
3) Аннулирование посредников между Богом и человеком. Духовенство должно исчезнуть, останутся только пасторы;
4) Отказ от излишков в обрядности;
5) Священны только два таинства: крещение и причастие.
Идеи Мартина Лютера имели большое значение и стали основой движения Протестантизма в Европе
організовані зусилля частини населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі і підрив громадського порядку та стабільності, зумовлюється дуже рішучими діями.
Це поняття увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і спочатку вживалося на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Найбільш відомими в Європі вважаються французькі, італійська, Народно-визвольна армія Югославії, польська Армія Крайова, радянський партизанський рух, Українська Повстанська Армія.