В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Х
Химия
Д
Другие предметы
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
М
Музыка
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
У
Українська література
Р
Русский язык
Ф
Французский язык
П
Психология
О
Обществознание
А
Алгебра
М
МХК
Г
География
И
Информатика
П
Право
А
Английский язык
Г
Геометрия
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
ArtFox12
ArtFox12
21.11.2021 15:22 •  История

Переставьте буквы и у вас получится:
А) Занятие первобытных людей «ВОТЕРСТБИСОЛЬ»:
Б) Имя героя из шумерского мифа «ГАГИЕШЛЬМ»

В) Имя царя Спарты, чью жену похитил троянский царевич Парис «ЛАНЕМЕЙ»
Г) Полководец, разбивший римское войско при Каннах
«АНАГБНИЛ»

Д) 1. Полуостров, на котором расположен Рим
«НЙАСНЕКНИПИ»

Показать ответ
Ответ:
DanilNaumov
DanilNaumov
06.03.2020 00:25

Сочинение "Один день военного похода" . Нет в мире такой непобедимой и сокрушительной армии, как легионы Рима. Воистину, боги были благосклонны ко мне, и я родился на варваром, а свободным гражданином величайшей в мире Империи. И к тому же – воином!

Большую часть жизни я провожу в походах. Но такую жизнь выбирал я сам, меня никто не заставлял. Я – наемник, как и все легионеры. Вот и в этот раз я отлучился почти на полтора года. Сегодня мы возвращаемся из победной Парфянской экспедиции в Сирию. Нас ведет генерал Марк Красс.

Сегодня у нас был бой с немногочисленным отрядом парфян: они разбежались и были разбиты наголову. Но я в нем почти не участвовал. Дело в том, что я триарий – ветеран, старший воин. А по правилам легиона мы стоим лишь в последнем ряду войска. Вперед идут самые молодые, а их прикрывают зрелые мужчины. Их же прикрываем мы.

Сейчас вечер и рабы, которые есть в любом легионе, разносят воинам пищу и вино. Вино сегодня можно пить, потому что генерал не опасается в этой местности нападения противника.  

Пройдет не более месяца, и мы увидим родную Италию.

0,0(0 оценок)
Ответ:
ufs09225
ufs09225
21.04.2020 01:39

Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У Х—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.[1]

Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного Польщі і Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).[2]

На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).[2]

Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.[3]

Объяснение:

З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту, що позначилась впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі.

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: История
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота