Земля была основной ценностью, крестьяне были вынуждены платить ренту своему феодалу. На Западе королевский домен, в России - княжеская вотчина - земля, дарованная в личное пользование, которые передавались по наследству. Во Франции процесс феодализации проходил быстро, на Руси медленно, В средневековой Франции есть конкретная феодальная лестница, вассальное подчинение, в России нет определенной структуры, просто подчинение Французское общество идет по пути освобождения, просвещения, развития (эпоха ренессанса), в отличие от Средневековой Руси.
Западноевропейское Средневековье - это период господства натурального хозяйства и слабого развития товарно-денежных отношений. Дальняя торговля была ориентирована в основном на высшие слои общества. Промышленность в этот период существовала в виде ремесла и мануфактуры.
Эпоха Средневековья характеризуется исключительно сильной ролью церкви и высокой степенью идеологии общества.
Если в Древнем мире каждый народ имел свою религию, которая отражала его национальные особенности, историю, темперамент, образ мысли, то в Средневековой Европе существует одна религия для всех народов - христианство, ставшее базой для объединения европейцев в одну семью, складывания единой европейской цивилизации. Европейское Средневековье - это время образования национальных государств, которые существуют в виде монархии как абсолютных, так и сословно-представительных. Особенностями политической власти были ее раздробленность, а также соединение с условной собственностью на землю.
Міста Стародавнього Дворіччя тривалий час воювали між собою за те, кому з них бути головним. На початку ІІ тис. до н. е. з півночі на Дворіччя напали кочові племена амореїв. Вони захопили країну Аккад і на півдні її заснували нову столицю, яку назвали Бабілу або Бабілім («Ворота божі»). Пізніше греки називали це місто Вавилон, а всю країну – Вавилонією.
Вавилон був розташований у дуже зручному місці – у самому центрі Дворіччя, де найближче сходяться річки Євфрат і Тигр. Тому саме тут було зосереджено водні та караванні шляхи Передньої Азії. В усьому світі Вавилон уславився як велике й багате місто, значний торговельний центр і столиця самостійного царства.
Найбільшої могутності в ІІ тис. до н. е. досягає Вавилон за царювання Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Прийшовши до влади, він поступово підкорив Південне та частину Північного Дворіччя. Таким чином, він контролював величезну територію з важливими торговими шляхами.
333 до н. е. Фінікі́я (грец. Φοινίκη, самоназва Ханаан) — стародавня країна, розташована на узбережжі Середземного моря (на території сучасних Лівану, Сирії і Ізраїлю).
Прибережні міста Фінікії розташовувалися в зручних бухтах і мали потужні укріплення. Найбільшими і найбагатшими з цих міст були Тір і Сідон.
Місцерозташування Фінікії було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи із Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Міста і селища розташовувалися по береговій лінії. Це було пов'язано з основними заняттями фінікійців – мореплавством, рибальством, торгівлею.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували нові поселення, колонії. Сліди їх перебування знаходять навіть у далекій Іспанії Відомою фінікійсткою колінією був Карфаген на півночі Африки.
Колонія (від лат. colonia — поселення) — група людей або живих істот, що мешкають поруч один з одним та відокремлені від інших подібних груп.
Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
jajsjsjsjjsjsuj
4 минуты назад
Обществознание
студенческий
Спросите jajsjsjsjjsjsuj о заданном вопросе...
ereminakira820
ответ
5,0/5
1
guccimen22837
5 ответов
82 пользователей, получивших
Земля была основной ценностью, крестьяне были вынуждены платить ренту своему феодалу. На Западе королевский домен, в России - княжеская вотчина - земля, дарованная в личное пользование, которые передавались по наследству. Во Франции процесс феодализации проходил быстро, на Руси медленно, В средневековой Франции есть конкретная феодальная лестница, вассальное подчинение, в России нет определенной структуры, просто подчинение Французское общество идет по пути освобождения, просвещения, развития (эпоха ренессанса), в отличие от Средневековой Руси.
Западноевропейское Средневековье - это период господства натурального хозяйства и слабого развития товарно-денежных отношений. Дальняя торговля была ориентирована в основном на высшие слои общества. Промышленность в этот период существовала в виде ремесла и мануфактуры.
Эпоха Средневековья характеризуется исключительно сильной ролью церкви и высокой степенью идеологии общества.
Если в Древнем мире каждый народ имел свою религию, которая отражала его национальные особенности, историю, темперамент, образ мысли, то в Средневековой Европе существует одна религия для всех народов - христианство, ставшее базой для объединения европейцев в одну семью, складывания единой европейской цивилизации. Европейское Средневековье - это время образования национальных государств, которые существуют в виде монархии как абсолютных, так и сословно-представительных. Особенностями политической власти были ее раздробленность, а также соединение с условной собственностью на землю.
Объяснение:
Міста Стародавнього Дворіччя тривалий час воювали між собою за те, кому з них бути головним. На початку ІІ тис. до н. е. з півночі на Дворіччя напали кочові племена амореїв. Вони захопили країну Аккад і на півдні її заснували нову столицю, яку назвали Бабілу або Бабілім («Ворота божі»). Пізніше греки називали це місто Вавилон, а всю країну – Вавилонією.
Вавилон був розташований у дуже зручному місці – у самому центрі Дворіччя, де найближче сходяться річки Євфрат і Тигр. Тому саме тут було зосереджено водні та караванні шляхи Передньої Азії. В усьому світі Вавилон уславився як велике й багате місто, значний торговельний центр і столиця самостійного царства.
Найбільшої могутності в ІІ тис. до н. е. досягає Вавилон за царювання Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Прийшовши до влади, він поступово підкорив Південне та частину Північного Дворіччя. Таким чином, він контролював величезну територію з важливими торговими шляхами.
333 до н. е. Фінікі́я (грец. Φοινίκη, самоназва Ханаан) — стародавня країна, розташована на узбережжі Середземного моря (на території сучасних Лівану, Сирії і Ізраїлю).
Прибережні міста Фінікії розташовувалися в зручних бухтах і мали потужні укріплення. Найбільшими і найбагатшими з цих міст були Тір і Сідон.
Місцерозташування Фінікії було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи із Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Міста і селища розташовувалися по береговій лінії. Це було пов'язано з основними заняттями фінікійців – мореплавством, рибальством, торгівлею.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували нові поселення, колонії. Сліди їх перебування знаходять навіть у далекій Іспанії Відомою фінікійсткою колінією був Карфаген на півночі Африки.
Колонія (від лат. colonia — поселення) — група людей або живих істот, що мешкають поруч один з одним та відокремлені від інших подібних груп.