З середини ХІІ ст. церква і німецькі князі починають знову спрямовувати свої погляди на Схід. Під час Другого хрестового походу папа римський дозволив німецьким хрестоносцям під керівництвом герцога Саксонії і Баварії Генріха Лева здійснити свій похід не в Палестину, а в землі слов’ян (1147 р.). Хрестоносці мечем пройшлися по землях полабських слов’ян, які завзято захищалися. Але сили були не рівні. На завойованих землях постало маркграфство Бранденбург, центром якого у ХІІІ ст. стало місто Берлін.
ХІІІ ст. починається німецька колонізація і Прибалтійських земель, що були заселені балтськими племенами. Першими у ці земля шлях проклали німецькі купці, за ними рушили місіонери, а згодом і рицарі. У 1201 р. у землях ливів була заснована Рига. Яка згодом стала центром нової німецької землі – Лівонії. Проте організувати переселення значної частини німецького населення сюди не вдалося. Крім того Лівонія не мала політичної єдності. Ризькі єпископи ворогували з заснованим у 1202 р. на цих землях орденом мечоносців, а згодом у міською громадою Риги. Не просто склалися і відносини з сусідніми руськими князівствами – Новгородом, Псковом та Полоцьком. Пік протистояння припадає на 30 – початок 40-х років ХІІІ ст. Після поразки у битві на Чудському озері („Льодове побоїще” 1242 р.) на тривалий час було укладено мир.
У 1231 р. почалось і підкорення слов’янського племені прусів. Головну роль у їх завоюванні відіграв Тевтонський орден, який був за у Прибалтику польським герцогом Конрадом Мазовецьким, володіння якого найбільш страждали від набігів прусів. Тевтонці вміло скористалися наданою їм можливістю. На місці підкорених ними земель прусів вони створили сильну державу, яка незабаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств. У 1238 р. у битві під Дорогочином Данило Галицький завдав їм першої серйозної поразки. Після цього тевтонці зосередили свою головну увагу на боротьбі проти литовців. Проте „литовські походи” ордену так і не дали бажаного результату. Литовські племена об`єдналися у єдине князівство, яке не тільки дало відсіч німецькій агресії, а і стало вагомим чинником у подальшій історії Східної Європи. Крім того орден попостив відносини і з Польщею, захопивши у неї приморські землі. Згодом у 1410 р. об`єднань військо Польщі та Литви завдало поразки ордену у битві під Ґрюнвальдом, а землі ордену стали васальними польського короля.
Широко развивалось в XV-XVI1 вв. устное поэтическое творчество казахов. Из поколение в поколение передавались произведения героического эпоса «Кобланды батыр», «Ер Таргын», «Камбар батыр», социально-бытовые поэмы «Козы Корпеш - Баян Сулу», «Кыз Жибек», слагались обрядовые песни и сказки. Предания сохранили имена представителей казахской устной поэзии:• Шалкииз (Шалгез) Тиленшиулы (1465-1562) - выдающейся жырау периода становления Казахского ханства (XVb.). Он происходил из знатного рода (потомков Едиге), был приближенным правителя Ногайской Орды князя Темира, в его свите был в Стамбуле, Крыму, Северном Кавказе и на Дону. Последние годы жизни провел в Казахском ханстве. Из дошедших до нас 30 произведений Шалкииз, наиболее показательными являются - два «Обращения к Тимуру».• Доспамбет жырау - является одним из ярких поэтов-жырау XVI в., родился в семье знатного военоначальника в г.Азове. Среди его произведений выделяется - толгау, имеющий в некоторой степени биографический характер.• Жиембет жырау Бортогашулы (XVII в.) -яркий представитель поэтической традиции, был наместником хана Есима в. Младшем жузе. Он один из главных деятелей, сыгравших решающую роль в военных столкновениях казахов и ойратов в 1620 г., а также в подавлении мятежа ташкентского правителя Турсына в 1627 г. Из наследия Жиембета сохранились три толгау обращения к Есим хану и два лирических стихотворения о состоянии ссыльного поэта, тоскующего по родным местам. • Актамберды жырау Сарыулы ( XVII в) -творчество которого сочетает в себе героическое и лирическое, реальное и иллюзорное. Он родился в 1645 г. в семье состоятельных феодалов в районе Каратау в Южном Казахстане, участвовал в походах казахов на Могулистан и Джунгарию и завоевал славу отважного воина-батыра. В годы «Актабан шубырынды» стал одним из организаторов борьбы против джунгар в Среднем жузе. Известны 26 произведений, которые состовляют 3 тематическую группу: отрочество, годы зрелости и славы и пожилой возраст поэта.• Умбетай Тлеуулы (XVIII в.) - воспевал богатырскиие качества защитников родной земли, прославлял их подвиги и деяния в годы джунгарских нашествий, также известен как один из соратников Абылай хана. Крупные его произведения - «Извещение хана Абылая о смерти Богембая», «На смерть Богембая», «Жаукашарга», «Обращение Бекболат бию» и др. • Бухар Калкаманулы (1693-1787)-выдающийся жырау XVIII в., чье творчество вобрало в себя и обобщило всю предшествовавшую поэтическую традицию. Советник хана Абылая. Творчество Бухар жырау делится на 2 периода: доаблаевский и аблаевский. Произведения первой группы приемущественно философско- назидательного характера.
З середини ХІІ ст. церква і німецькі князі починають знову спрямовувати свої погляди на Схід. Під час Другого хрестового походу папа римський дозволив німецьким хрестоносцям під керівництвом герцога Саксонії і Баварії Генріха Лева здійснити свій похід не в Палестину, а в землі слов’ян (1147 р.). Хрестоносці мечем пройшлися по землях полабських слов’ян, які завзято захищалися. Але сили були не рівні. На завойованих землях постало маркграфство Бранденбург, центром якого у ХІІІ ст. стало місто Берлін.
ХІІІ ст. починається німецька колонізація і Прибалтійських земель, що були заселені балтськими племенами. Першими у ці земля шлях проклали німецькі купці, за ними рушили місіонери, а згодом і рицарі. У 1201 р. у землях ливів була заснована Рига. Яка згодом стала центром нової німецької землі – Лівонії. Проте організувати переселення значної частини німецького населення сюди не вдалося. Крім того Лівонія не мала політичної єдності. Ризькі єпископи ворогували з заснованим у 1202 р. на цих землях орденом мечоносців, а згодом у міською громадою Риги. Не просто склалися і відносини з сусідніми руськими князівствами – Новгородом, Псковом та Полоцьком. Пік протистояння припадає на 30 – початок 40-х років ХІІІ ст. Після поразки у битві на Чудському озері („Льодове побоїще” 1242 р.) на тривалий час було укладено мир.
У 1231 р. почалось і підкорення слов’янського племені прусів. Головну роль у їх завоюванні відіграв Тевтонський орден, який був за у Прибалтику польським герцогом Конрадом Мазовецьким, володіння якого найбільш страждали від набігів прусів. Тевтонці вміло скористалися наданою їм можливістю. На місці підкорених ними земель прусів вони створили сильну державу, яка незабаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств. У 1238 р. у битві під Дорогочином Данило Галицький завдав їм першої серйозної поразки. Після цього тевтонці зосередили свою головну увагу на боротьбі проти литовців. Проте „литовські походи” ордену так і не дали бажаного результату. Литовські племена об`єдналися у єдине князівство, яке не тільки дало відсіч німецькій агресії, а і стало вагомим чинником у подальшій історії Східної Європи. Крім того орден попостив відносини і з Польщею, захопивши у неї приморські землі. Згодом у 1410 р. об`єднань військо Польщі та Литви завдало поразки ордену у битві під Ґрюнвальдом, а землі ордену стали васальними польського короля.
Широко развивалось в XV-XVI1 вв. устное поэтическое творчество казахов. Из поколение в поколение передавались произведения героического эпоса «Кобланды батыр», «Ер Таргын», «Камбар батыр», социально-бытовые поэмы «Козы Корпеш - Баян Сулу», «Кыз Жибек», слагались обрядовые песни и сказки. Предания сохранили имена представителей казахской устной поэзии:• Шалкииз (Шалгез) Тиленшиулы (1465-1562) - выдающейся жырау периода становления Казахского ханства (XVb.). Он происходил из знатного рода (потомков Едиге), был приближенным правителя Ногайской Орды князя Темира, в его свите был в Стамбуле, Крыму, Северном Кавказе и на Дону. Последние годы жизни провел в Казахском ханстве. Из дошедших до нас 30 произведений Шалкииз, наиболее показательными являются - два «Обращения к Тимуру».• Доспамбет жырау - является одним из ярких поэтов-жырау XVI в., родился в семье знатного военоначальника в г.Азове. Среди его произведений выделяется - толгау, имеющий в некоторой степени биографический характер.• Жиембет жырау Бортогашулы (XVII в.) -яркий представитель поэтической традиции, был наместником хана Есима в. Младшем жузе. Он один из главных деятелей, сыгравших решающую роль в военных столкновениях казахов и ойратов в 1620 г., а также в подавлении мятежа ташкентского правителя Турсына в 1627 г. Из наследия Жиембета сохранились три толгау обращения к Есим хану и два лирических стихотворения о состоянии ссыльного поэта, тоскующего по родным местам. • Актамберды жырау Сарыулы ( XVII в) -творчество которого сочетает в себе героическое и лирическое, реальное и иллюзорное. Он родился в 1645 г. в семье состоятельных феодалов в районе Каратау в Южном Казахстане, участвовал в походах казахов на Могулистан и Джунгарию и завоевал славу отважного воина-батыра. В годы «Актабан шубырынды» стал одним из организаторов борьбы против джунгар в Среднем жузе. Известны 26 произведений, которые состовляют 3 тематическую группу: отрочество, годы зрелости и славы и пожилой возраст поэта.• Умбетай Тлеуулы (XVIII в.) - воспевал богатырскиие качества защитников родной земли, прославлял их подвиги и деяния в годы джунгарских нашествий, также известен как один из соратников Абылай хана. Крупные его произведения - «Извещение хана Абылая о смерти Богембая», «На смерть Богембая», «Жаукашарга», «Обращение Бекболат бию» и др. • Бухар Калкаманулы (1693-1787)-выдающийся жырау XVIII в., чье творчество вобрало в себя и обобщило всю предшествовавшую поэтическую традицию. Советник хана Абылая. Творчество Бухар жырау делится на 2 периода: доаблаевский и аблаевский. Произведения первой группы приемущественно философско- назидательного характера.
Объяснение:
Источник:книга