Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.
1773-1775 гг. ― участие казахов в крестьянской войне под предводительством е.пугачёва. 1783-1797 гг. – восстание казахов младшего жуза под предводительством сырыма датулы. 1836-1838 гг. – восстание шаруа в букеевской орде под предводительством исатая тайманулы и махамбета отемисулы. 1833 – 1836 гг. – формирование главных предпосылок восстания. 1833 год – повод к восстанию – назначение зятя хана жангира караул-кожи бабажан-улы правителем казахских родов. 12 июля 1838 года – в местности акбулак повстанцы разбиты, исатай погиб. 1842 год – движение в букеевской орде под руководством аббаса кошайулы и лаубая мантайулы. 1837- 1847 гг. – восстание под предводительством кенесары касымулы. 1847 – 1858 гг – восстание эмбенских казахов под предводительством есета котибарова. 1856-1857 гг. – восстание сырдарьинских казахов под предводительством жанхожи нурмухамедова. 1858 год – восстание казахов против кокандцев подготовило условия для свержения власти кокандцев в крае; 1868-1869 гг. – восстание казахов в уральской и тургайской областях против проведения реформы казахским краем (1867-1868 гг.) под руководством сейл туркебайулы и беркин оспанулы. 1870 год – восстание казахов племени адай, направленное против реформы, под руководством исы тленбайулы и досана тажиулы; на адаевцев наложена контрибуция 90 тысяч баранов. это надо было
