подобрать иллюстративный материал о первых русских князьях, сколько лет нашему государству, почему князь Олег прозван воинственный, коварный, вещий; князь Игорь – алчный; Ольга – хитроумная; Святослав – непобедимый.
Населення Східної України в кінці XVIII ст. становило 7,5 млн чол., а близько 1860 р. — 13,5 млн. На Західній Україні мешкало відповідно 2,5 млн і 5 млн чол.
Російський уряд для управління створив на її території 9 губерній, об’єднаних у 3 генерал-губернаторства. На території Слобожанщини і Лівобережжя було засновано Слобідсько-Українську, яку у 1835 р. перейменували у Харківську, Чернігівську та Полтавську губернії, що склали Малоросійське генерал-губернаторство. На Правобережній Україні та Волині царський уряд утворив Київську, Подільську та Волинську губернії, об’єднані в Київське генерал-губернаторство. Відібрані у Війська Запорізького землі Північного Причорномор’я та Приазов’я поділили на три губернії — Херсонську, Катеринославську і Таврійську, приєднавши до них у 1812 р. Бессарабську область, і все це адміністративне утворення назвали Новоросійсько-Бессарабське генерал -губернаторство .
Губернатори, проголошені спеціальним царським указом «хазяями» губерній, отримали право безмежного контролю над діяльністю всіх установ та підприємств, розташованих на ввіреній їм території.
Найчастіше на посади губернаторів призначали не цивільних, а військових осіб, як правило, генералів, яким у такому разі підпорядковувалися не тільки місцева адміністрація та поліція, а й розквартировані в губернії військові частини.
3)Київське князівство — руське князівство династії Рюриковичів, а з XIV століття — Гедиміновичів, на території сучасної Київщини з центром у місті Київ.
Столиця
Київ
Мови
Руська
Релігії
Православ'я
Форма правління
монархія
князі
- 1132-1139
Ярополк Володимирович
- 1362-1394
Володимир Ольгердович
- 1455-1470
Семен Олелькович
Історія
- Засновано
860/1132
- Ліквідовано
1470
4Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів, а з 14 століття — Гедиміновичів, на території сучасної Чернігівщини і Сіверщини з центром у місті Чернігів. Виокремлення було пов'язано з конфліктом між синами Володимира Святославича — Ярославом, який князював у Києві, й Мстиславом Тмутороканським, котрий 1024 р. захопив Чернігів і переміг брата в битві під Лиственом[1][2].
Столиця
Чернігів
Мови
Давньоруська мова, мерянська, мещерська, ерзянська.
Релігії
Православ'я
Форма правління
монархія
князі
- 1024—1036
Мстислав Хоробрий
- 1054—1073
Святослав Ярославич
- 1094—1096
Олег Святославич
Історія
- Засновано
XI ст.
- Ліквідовано
1401
5)Столиця
Переяслав
Форма правління
феодальна монархія
Історичний період
Середньовіччя
- Засновано
XI ст.
- Ліквідовано
1323 рік
Перея́славське князі́вство — давньоукраїнське удільне князівство з центром у місті Переяславі, як один з трьох осередків, друге опісля Чернігова[1], склалося ще до розподілу між синами Ярослава Мудрого. Згідно з його заповітом становило спадщину Всеволода I Ярославича. Займало територію по лівих притоках Дніпра — Сули, Псла, Ворскли, на заході межувало з Київським, на півночі — з Чернігівським князівством, на сході і півдні — з Диким полем.
Північний кордон проходив за нижньою течією Остра і далі на схід через верхів'я Удаю та Сули. Прикордонними, щодо Чернігівщини, переяславськими поселеннями були Остерський городок та Ромни. На заході та південному заході з Київщиною князівство межувало по Десні й Дніпру. З південного сходу кордоном Переяславщини була Сула з фортифікаційною лінією, яка була сталим кордоном від кочівників. Нестійкі кордони пролягали до Сіверського Донця та Ворскли де опорними пунктами виступали Донець та Лтава. На півдні значною фортецею та річковим портом був Воїнь.
Населення Східної України в кінці XVIII ст. становило 7,5 млн чол., а близько 1860 р. — 13,5 млн. На Західній Україні мешкало відповідно 2,5 млн і 5 млн чол.
Російський уряд для управління створив на її території 9 губерній, об’єднаних у 3 генерал-губернаторства. На території Слобожанщини і Лівобережжя було засновано Слобідсько-Українську, яку у 1835 р. перейменували у Харківську, Чернігівську та Полтавську губернії, що склали Малоросійське генерал-губернаторство. На Правобережній Україні та Волині царський уряд утворив Київську, Подільську та Волинську губернії, об’єднані в Київське генерал-губернаторство. Відібрані у Війська Запорізького землі Північного Причорномор’я та Приазов’я поділили на три губернії — Херсонську, Катеринославську і Таврійську, приєднавши до них у 1812 р. Бессарабську область, і все це адміністративне утворення назвали Новоросійсько-Бессарабське генерал -губернаторство .
Губернатори, проголошені спеціальним царським указом «хазяями» губерній, отримали право безмежного контролю над діяльністю всіх установ та підприємств, розташованих на ввіреній їм території.
Найчастіше на посади губернаторів призначали не цивільних, а військових осіб, як правило, генералів, яким у такому разі підпорядковувалися не тільки місцева адміністрація та поліція, а й розквартировані в губернії військові частини.
1)Столиця Галич
Мови Руська
Релігії Християнство, Язичництво
Форма правління обмежена монархія
князі
- 1144 — 1152
Володимирко Володарович
- 1152 — 1187
Ярослав Осмомисл
Істория
Засновано
1084
- Ліквідовано
1387
2)Столиця
Володимир, Луцьк
Мови Давньокиївська Релігії
Православ'я
Форма правління
монархія
князь, великий князь
- 1154 — 1169
Мстислав II Ізяславич
- 1199 — 1205
Роман Мстиславич
Історія
- Засновано
988-1390
-Ліквідовано
1431―1452
3)Київське князівство — руське князівство династії Рюриковичів, а з XIV століття — Гедиміновичів, на території сучасної Київщини з центром у місті Київ.
Столиця
Київ
Мови
Руська
Релігії
Православ'я
Форма правління
монархія
князі
- 1132-1139
Ярополк Володимирович
- 1362-1394
Володимир Ольгердович
- 1455-1470
Семен Олелькович
Історія
- Засновано
860/1132
- Ліквідовано
1470
4Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів, а з 14 століття — Гедиміновичів, на території сучасної Чернігівщини і Сіверщини з центром у місті Чернігів. Виокремлення було пов'язано з конфліктом між синами Володимира Святославича — Ярославом, який князював у Києві, й Мстиславом Тмутороканським, котрий 1024 р. захопив Чернігів і переміг брата в битві під Лиственом[1][2].
Столиця
Чернігів
Мови
Давньоруська мова, мерянська, мещерська, ерзянська.
Релігії
Православ'я
Форма правління
монархія
князі
- 1024—1036
Мстислав Хоробрий
- 1054—1073
Святослав Ярославич
- 1094—1096
Олег Святославич
Історія
- Засновано
XI ст.
- Ліквідовано
1401
5)Столиця
Переяслав
Форма правління
феодальна монархія
Історичний період
Середньовіччя
- Засновано
XI ст.
- Ліквідовано
1323 рік
Перея́славське князі́вство — давньоукраїнське удільне князівство з центром у місті Переяславі, як один з трьох осередків, друге опісля Чернігова[1], склалося ще до розподілу між синами Ярослава Мудрого. Згідно з його заповітом становило спадщину Всеволода I Ярославича. Займало територію по лівих притоках Дніпра — Сули, Псла, Ворскли, на заході межувало з Київським, на півночі — з Чернігівським князівством, на сході і півдні — з Диким полем.
Північний кордон проходив за нижньою течією Остра і далі на схід через верхів'я Удаю та Сули. Прикордонними, щодо Чернігівщини, переяславськими поселеннями були Остерський городок та Ромни. На заході та південному заході з Київщиною князівство межувало по Десні й Дніпру. З південного сходу кордоном Переяславщини була Сула з фортифікаційною лінією, яка була сталим кордоном від кочівників. Нестійкі кордони пролягали до Сіверського Донця та Ворскли де опорними пунктами виступали Донець та Лтава. На півдні значною фортецею та річковим портом був Воїнь.