Попробуйте ответить на вопросы, заданные Л.Н. Толстым в романе «Война и мир»: «Что было бы, если бы не сгорела Москва? Если бы Мюрат не потерял из вида русских? Если бы Наполеон не находился в бездействии? Что было бы, если бы имел Наполеон, подойдя к Тарутину, атаковал бы русских хотя бы с одной десятой долей той энергиигии, с которой он атаковал в Смоленске? Что бы было, если бы французы пошли на Петербург УМОЛЯЮ

Объяснение:

Революція 1905 р. справила великий вплив на піднесення українського національно-визвольного руху, що на загальнореволюційній хвилі не тільки значно зріс і політизувався, але й вийшов з підпілля, заявивши про себе відкрито перед широкими верствами народу.Ще напередодні революції в Україні загострилася боротьба за легалізацію української мови: земства і міські думи приймали про це ухвали, петиції до уряду писали з'їзди вчених, театральних діячів. Російська Академія наук утворила комісію на чолі із славістом Олексієм Шахматовим, яка рекомендувала уряду зняти обмеження з українського слова. Церковний Синод, щоб посилити пропаганду православ'я, дозволив перекласти і видати українською мовою Біблію.

Зрештою, восени 1905 р. урядом було ліквідовано заборону української мови. I хоча ввозити українські книги з-за кордону і далі не дозволялося, у підросійській Україні розгорнувся широкий видавничий рух, число видавництв сягнуло 17. Серед них найактивнішими стали «Вік», «Час», «Криниця», «Ранок» та ін.Протягом 1905-1907 pp. на Наддніпрянщині виходила 21 українська газета і ще 4 по російських губерніях. Першою ластівкою стала газета «Хлібороб», видана наприкінці 1905 p. y Лубнах. Згодом з'явилися «Рідний край» (Полтава), «Вісті» (Одеса), «Запоріжжя» (Катеринослав), «Слобожанщина» (Харків) тощо.Найбільше українських газет виходило в Києві, де діяли осередки всіх національних партій. Зокрема УРДП, на гроші Василя Симиренка та Євгена Чикаленка, видавала найвпливовіший в Україні часопис «Громадська думка».

Римская империя объединяла всё Средиземноморье. Она просуществовала несколько веков. Образовались новые провинции Рима. Все народы и племена за границами империи были для её жителей миром варваров, которые казались римлянам годными лишь на то, чтобы быть рабами. Но и сами римляне всё меньше ощущали себя гражданами, от которых зависит судьба государства. При жизни императоры напоминали восточных деспотов, земных богов, а после смерти их объявляли небесными богами. Сильная императорская власть, опиравшаяся на мощь легионов, отнимала у покорённых Римом народов всякую надежду на освобождение.