Новий час, коротко кажучи – це тривалий період в історії цивілізації і людства, що має певні часові рамки. Знаходиться він між Середніми віками і новим часом. Як і у випадку з періодизацією Середніх століть, в різних країнах початок нового часу визначається по-різному. Якщо брати радянський час, то за початок була взята дата англійської буржуазної революції 17 століття. Європейські країни точкою відліку нового часу вважали відкриття Америки Колумбом, захоплення Константинополя турками, Реформацію, Французьку революцію. Ще більш незрозуміло йдуть справи з визначенням закінчення періоду нового часу. Довгий час ним вважався революція в Росії 1917 року. Пізніше більшістю вчених-істориків було вирішено взяти за дату закінчення нового часу Першу світову війну.Новий час короткоНовий час короткоПоняття нового часу, коротко кажучи, з’явилося ще в XV столітті, в епоху Ренесансу (Відродження). Тоді гуманісти запропонували приблизний поділ історії на три періоди: давній, Середні віки і новий час. Таким чином, вони хотіли розмежувати і спростити вивчення людської цивілізації.Новий час, коротко кажучи, до сих пір є досить умовним поняттям, оскільки всі країни ступили в нього в різний час. Спори про тимчасових рамках даного історичного періоду тривають в сучасній історіографії (науки, що вивчає історію) досі.
В 1718–1721 гг. Петром I была преобразована громоздкая и запутанная система приказного управления Россией. Вместо приказов, чьи функции частично совпадали и не имели четких границ, было учреждено 11 коллегий. Каждая их них ведала строго определенной отраслью управления: Коллегия иностранных дел – внешними сношениями, Военная – сухопутными вооруженными силами, Адмиралтейская – флотом и т.д. Коллегию возглавлял президент, а решение принималось большинством голосов. Коллегиальное управление просуществовало в России до введения Александром I в 1802 г. министерской системы.
Новий час, коротко кажучи – це тривалий період в історії цивілізації і людства, що має певні часові рамки. Знаходиться він між Середніми віками і новим часом. Як і у випадку з періодизацією Середніх століть, в різних країнах початок нового часу визначається по-різному. Якщо брати радянський час, то за початок була взята дата англійської буржуазної революції 17 століття. Європейські країни точкою відліку нового часу вважали відкриття Америки Колумбом, захоплення Константинополя турками, Реформацію, Французьку революцію. Ще більш незрозуміло йдуть справи з визначенням закінчення періоду нового часу. Довгий час ним вважався революція в Росії 1917 року. Пізніше більшістю вчених-істориків було вирішено взяти за дату закінчення нового часу Першу світову війну.Новий час короткоНовий час короткоПоняття нового часу, коротко кажучи, з’явилося ще в XV столітті, в епоху Ренесансу (Відродження). Тоді гуманісти запропонували приблизний поділ історії на три періоди: давній, Середні віки і новий час. Таким чином, вони хотіли розмежувати і спростити вивчення людської цивілізації.Новий час, коротко кажучи, до сих пір є досить умовним поняттям, оскільки всі країни ступили в нього в різний час. Спори про тимчасових рамках даного історичного періоду тривають в сучасній історіографії (науки, що вивчає історію) досі.
Объяснение:
Объяснение:
В 1718–1721 гг. Петром I была преобразована громоздкая и запутанная система приказного управления Россией. Вместо приказов, чьи функции частично совпадали и не имели четких границ, было учреждено 11 коллегий. Каждая их них ведала строго определенной отраслью управления: Коллегия иностранных дел – внешними сношениями, Военная – сухопутными вооруженными силами, Адмиралтейская – флотом и т.д. Коллегию возглавлял президент, а решение принималось большинством голосов. Коллегиальное управление просуществовало в России до введения Александром I в 1802 г. министерской системы.