Вторжение джунгар в Казахстан шло медленно и постепенно, столкновения сменялись перемириями. С приходом к власти хунтайши Галдан-Бошоктау (1670—1697) завоевательные походы усилились. Тауке хан не смог остановить джунгаров, и в 1681 году войска Голдана перешли реку Чу. Джунгары вторглись в Ферганскую долину. Тауке хан, трезво оценивая сложившуюся ситуацию, искал потенциальных союзников для создания военно-политического союза против джунгар. Тауке хан решил пойти на сближение с Россией.
Наиболее крупные военные походы джунгар в пределы казахских кочевий имели место в 1711—1712, 1714, 1717, 1723 и 1725 годах. В 1718 году джунгары предприняли стремительный поход с территории своих коренных земель в Семиречье к Сырдарье. Их целью было захватить ставку казахских ханов, чья власть к тому времени только формально распространялась на все три жуза, вниз по течению Сырдарьи до Аральского моря. Вскоре после смерти Тауке хана (1718 г.) во всех трех жузах появились свои ханы. С тех пор жузы превратились в самостоятельные ханства, которые, однако, не имели особых названий.
Тауке хан считается основоположником обычного права казахов, поскольку именно при нем произошло окончательное оформление юридической системы казахского общества. Первое серьёзное изменение Тауке внес в систему властных отношений. Он упорядочил деятельность биев, сделав заседание бийского совета постоянным и регулярным. Бийские советы превратились в важный государственный орган, осуществляющий прямые и обратные связи в системе властных отношений. Таким образом, авторитет власти среди простого народа стремительно рос, что позволило динамично развивать политическую ситуацию в стране. Проводит реформу укрепления власти: ослабляет власть султанов, в политике управления государством опирается на биев. Создаёт ханский совет и совет биев. Ведёт борьбу со степной аристократией, которая стремилась к раздробленности государства.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська
Наиболее крупные военные походы джунгар в пределы казахских кочевий имели место в 1711—1712, 1714, 1717, 1723 и 1725 годах. В 1718 году джунгары предприняли стремительный поход с территории своих коренных земель в Семиречье к Сырдарье. Их целью было захватить ставку казахских ханов, чья власть к тому времени только формально распространялась на все три жуза, вниз по течению Сырдарьи до Аральского моря. Вскоре после смерти Тауке хана (1718 г.) во всех трех жузах появились свои ханы. С тех пор жузы превратились в самостоятельные ханства, которые, однако, не имели особых названий.
Тауке хан считается основоположником обычного права казахов, поскольку именно при нем произошло окончательное оформление юридической системы казахского общества. Первое серьёзное изменение Тауке внес в систему властных отношений. Он упорядочил деятельность биев, сделав заседание бийского совета постоянным и регулярным. Бийские советы превратились в важный государственный орган, осуществляющий прямые и обратные связи в системе властных отношений. Таким образом, авторитет власти среди простого народа стремительно рос, что позволило динамично развивать политическую ситуацию в стране.
Проводит реформу укрепления власти: ослабляет власть султанов, в политике управления государством опирается на биев. Создаёт ханский совет и совет биев. Ведёт борьбу со степной аристократией, которая стремилась к раздробленности государства.
Польське королівство здавна намагалося підпорядкувати собі Велике Князівство Литовське. Проте реальні передумови для об'єднання двох держав сформувалися лише в середині XVI ст. У цей час наростаюча криза литовської держави сягнула критичної межі, коли вона опинилась перед загрозою воєнної катастрофи внаслідок поразки в Ливонській війні (1558–1583 pp.) від Московської держави. Передумови Люблінської унії:
• Глибока криза Великого Князівства Литовського, зумовлена поразками в московсько-литовських війнах XVI ст., особливо в Ливонський. Це штовхало правлячі кола Литви на пошук реального союзника.
• Польща прагнула скористатися послабленням Литви для реалізації давніх планів експансії на Схід, до якої штовхала шляхта, що сподівалася здобути нові землі та маєтки.
• Українська сторона сподівалась, що об'єднана держава зможе налагодити ефективну оборону проти татарських нападів, а також припиняться наїзди польської шляхти на маєтки української в прикордонних областях.
• Литовські магнати, прихильники незалежності, втрачають свій вплив. Дрібна і середня шляхта сподівається, що в результаті унії вона отримає нові привілеї, якими користується польська шляхта.
• Польські магнати і шляхта, що були втягнуті в товарно-грошові відносини, сподівалися здобути нові землі та залежних селян, які б давали ще більше товарного хліба, що експортувався на захід.
• Українські князі підтримували унію за умови збереження православ'я і місцевих звичаїв. Українська православна шляхта сподівалася на нові привілеї, якими користувалася польська