Король був дуже простий і помірний у своїх звичках. У звичайні дні вбрання його мало відрізнявся від одягу простолюдина. Вина він пив мало і ненавидів пияцтво. Обід його в будні складався всього з чотирьох страв, не рахуючи смаженого м'яса, яке самі мисливці подавали прямо на рожнах, і яке Карл вважав кращим за будь-яку іншу страву. Під час їжі він слухав музику або читання. Його займали подвиги стародавніх, а також твір святого Августина «Про град Божий». Після обіду в літній час він з'їдав кілька яблук і випивав ще один кубок, потім, роздягнувшись догола, відпочивав дві-три години. Вночі ж він спав неспокійно: чотири-п'ять разів прокидався і навіть вставав з ліжка. Під час ранкового одягання Карл приймав друзів, а також, якщо була термінова справа, яку без нього важко було вирішити, вислуховував спірні сторони і виносив вирок. У цей же час він віддавав розпорядження своїм слугам і міністрам на весь день. Був він красномовний і з такою легкістю висловлював свої думки, що міг зійти за ритора. Не обмежуючись рідною мовою, Карл багато працював над іноземними мовами і, між іншим, оволодів латинською мовою настільки, що міг висловлюватися на ній, як на рідній мові; по-грецьки більше розумів, ніж говорив. Старанно займаючись різними науками, він високо цінував вчених, виявляючи їм велику повагу. Він сам навчався граматиці, риториці, діалектиці та особливо астрономії, завдяки чому міг майстерно обчислювати церковні свята ігати за рухом зірок. Він не вмів читати і тому йому читали слуги. Він був дуже освіченою людиною. Намагався він також писати і з цією метою постійно тримав під подушкою дощечки для письма, щоб у вільний час привчати руку виводити букви, але праця його, занадто пізно розпочата, мала мало успіху. Церкву він в усі роки глибоко шанував і свято дотримувався усіх обрядів.
Ячейки по оказанию услуг гостеприимства путешествующим возникли в период становления современной цивилизации. Путешествуя с разной целью и намерениями (паломничество, торговля и т.д.), люди нуждались в приюте, питании и отдыхе.
Древнейшие упоминания в письменностях Древнего Египта о местах для размещения путешествующих свидетельствуют о том, что история развития гостиничного бизнеса неразрывно связана с путешествиями.
В эволюции мирового гостиничного хозяйства выделяют периоды, соответствующие историческим этапам развития общества:
• Древний мир;
• Средневековья;
• Новое время;
• Современный.
Древний мир ( тысячелетия до н. Н.э. - 476 г. н. Э)
Активное развитие торговли и связанных с ней путешествий обусловили необходимость организации для путешественников не только услуг питания, но и ночлега, безопасности, а также обеспечение отдыха для вьючных животных. С целью удовлетворения потребностей и предоставление гарантии для повторных приездов путешественников горожане городов строили помещения для ночлега, склады для товаров, стойла для лошадей и верблюдов.
Первые памятники организованного строительства, найденные на территории Ближнего Востока, датировано II тысячелетием до н.э. В частности дома для купцов и путешественников строили на транзитных путях возле водных источников.
В этот период общественного развития, как считают историки, появились первые гостиные и постоялые дворы - прообразы современных гостиниц и ресторанов. Например, упоминание о таверны содержатся в античных манускриптах, одним из которых является Кодекс царя Вавилона Хаммурапи, написанный примерно в 1700 г. до н.э.
В Древней Греции в I тысячелетии до н.э. таверны играли большую роль в социальной и религиозной жизни. Одновременно их количество было незначительным, поскольку путешественники передвигались по стране медленно и многим из них приходилось рассчитывать на услуги гостеприимства в частных домах.
Развитие торговли, особенно в таких городах, как Рим, Афины, и связанные с ней длительные путешествия обусловили появление постоялых дворов - одно-, двухэтажных домов с отдельными комнатами для путешествующих. В некоторых из них существовала комната для умывания. Кроме ночлега за отдельную плату путешественники могли питаться, заменить лошадей или починить упряжь, повозки.
Наибольшее количество постоялых дворов было на территории Римской империи. Древнеримские постоялые дворы располагались вдоль главных дорог в городах и поселениях на расстоянии друг от друга примерно 25 миль (40,225 км).
Во времена владычества императора Октавиана (63 год до н.э. - 14 год н.э.) появились так называемые: mansiones и stationes. их можно считать первыми очагами по предоставлению гостиничных услуг.
Король був дуже простий і помірний у своїх звичках. У звичайні дні вбрання його мало відрізнявся від одягу простолюдина. Вина він пив мало і ненавидів пияцтво. Обід його в будні складався всього з чотирьох страв, не рахуючи смаженого м'яса, яке самі мисливці подавали прямо на рожнах, і яке Карл вважав кращим за будь-яку іншу страву. Під час їжі він слухав музику або читання. Його займали подвиги стародавніх, а також твір святого Августина «Про град Божий». Після обіду в літній час він з'їдав кілька яблук і випивав ще один кубок, потім, роздягнувшись догола, відпочивав дві-три години. Вночі ж він спав неспокійно: чотири-п'ять разів прокидався і навіть вставав з ліжка. Під час ранкового одягання Карл приймав друзів, а також, якщо була термінова справа, яку без нього важко було вирішити, вислуховував спірні сторони і виносив вирок. У цей же час він віддавав розпорядження своїм слугам і міністрам на весь день. Був він красномовний і з такою легкістю висловлював свої думки, що міг зійти за ритора. Не обмежуючись рідною мовою, Карл багато працював над іноземними мовами і, між іншим, оволодів латинською мовою настільки, що міг висловлюватися на ній, як на рідній мові; по-грецьки більше розумів, ніж говорив. Старанно займаючись різними науками, він високо цінував вчених, виявляючи їм велику повагу. Він сам навчався граматиці, риториці, діалектиці та особливо астрономії, завдяки чому міг майстерно обчислювати церковні свята ігати за рухом зірок. Він не вмів читати і тому йому читали слуги. Він був дуже освіченою людиною. Намагався він також писати і з цією метою постійно тримав під подушкою дощечки для письма, щоб у вільний час привчати руку виводити букви, але праця його, занадто пізно розпочата, мала мало успіху. Церкву він в усі роки глибоко шанував і свято дотримувався усіх обрядів.
Объяснение:
Держи ответ на характеристику карла великого
Ячейки по оказанию услуг гостеприимства путешествующим возникли в период становления современной цивилизации. Путешествуя с разной целью и намерениями (паломничество, торговля и т.д.), люди нуждались в приюте, питании и отдыхе.
Древнейшие упоминания в письменностях Древнего Египта о местах для размещения путешествующих свидетельствуют о том, что история развития гостиничного бизнеса неразрывно связана с путешествиями.
В эволюции мирового гостиничного хозяйства выделяют периоды, соответствующие историческим этапам развития общества:
• Древний мир;
• Средневековья;
• Новое время;
• Современный.
Древний мир ( тысячелетия до н. Н.э. - 476 г. н. Э)
Активное развитие торговли и связанных с ней путешествий обусловили необходимость организации для путешественников не только услуг питания, но и ночлега, безопасности, а также обеспечение отдыха для вьючных животных. С целью удовлетворения потребностей и предоставление гарантии для повторных приездов путешественников горожане городов строили помещения для ночлега, склады для товаров, стойла для лошадей и верблюдов.
Первые памятники организованного строительства, найденные на территории Ближнего Востока, датировано II тысячелетием до н.э. В частности дома для купцов и путешественников строили на транзитных путях возле водных источников.
В этот период общественного развития, как считают историки, появились первые гостиные и постоялые дворы - прообразы современных гостиниц и ресторанов. Например, упоминание о таверны содержатся в античных манускриптах, одним из которых является Кодекс царя Вавилона Хаммурапи, написанный примерно в 1700 г. до н.э.
В Древней Греции в I тысячелетии до н.э. таверны играли большую роль в социальной и религиозной жизни. Одновременно их количество было незначительным, поскольку путешественники передвигались по стране медленно и многим из них приходилось рассчитывать на услуги гостеприимства в частных домах.
Развитие торговли, особенно в таких городах, как Рим, Афины, и связанные с ней длительные путешествия обусловили появление постоялых дворов - одно-, двухэтажных домов с отдельными комнатами для путешествующих. В некоторых из них существовала комната для умывания. Кроме ночлега за отдельную плату путешественники могли питаться, заменить лошадей или починить упряжь, повозки.
Наибольшее количество постоялых дворов было на территории Римской империи. Древнеримские постоялые дворы располагались вдоль главных дорог в городах и поселениях на расстоянии друг от друга примерно 25 миль (40,225 км).
Во времена владычества императора Октавиана (63 год до н.э. - 14 год н.э.) появились так называемые: mansiones и stationes. их можно считать первыми очагами по предоставлению гостиничных услуг.