Штурмовой отряд русских насчитывал около 1 000 штыков и сабель. Одно из штурмовых подразделений возглавлял штабс-капитан Абрамов (500 солдат), другое (2 роты, 2 орудия) майор Делакроа, третье — подполковник Жемчужников (2 ½ роты, 4 орудия). Кроме того, взвод солдат и сотня казаков прикрывала тылы и защищала обозы. Из отряда были выделены гарнизоны для защиты Ниязбека, для полевого укрепления Сарытюбе, для такого же укрепления на Ногай-кургане. Особняком стоял отряд полковника Краевского (2 роты, 2 орудия, полсотни казаков), контролирующий участок кокандской дороги на Куйлюке.
ответ:причини війни Головна думка цього проекту — звільнення селян з-під влади дворян, з винагородою останніх з церковного майна, і реформа судів, на підставі виборчого й загальностанового начал. Згідно з цими основними вимогами й увесь селянський рух розбивається на три головних місцевих рухи:
на південному заході Німеччини, звідки вийшла програма «дванадцяти статей», вождем повстання був Ганс Мюллер із Бульгенбаха;
другий район, де найрозповсюдженішою була гейльброннська програма, охоплював Франконію від Ротенбурга й Бенсгайма до Вюрцбурга й Таубера: тут повстанням керували Метцлер і лицар Гец фон-Берліхінген;
далі на північ, до Тюрингії та Саксонії, у селянському повстанні надважливу роль відігравали анабаптистські прагнення, а головним діячем був Томас Мюнцер.
Вимоги повстанців: зменшити панські права
Перебіг подій:Рух і деномінації
Протестантизм
Реформація в Німеччині
Лютеранство
анабаптизм
Реформація у Швейцарії
Кальвінізм
Реформація в Нідерландах
Менонітство
Реформація в Англії
Англіканство
пуританство
Реформація в Шотландії
Пресвітеріанство
Реформація у Франції
Гугеноти
Реформація в Польщі
Социніанство
Реформація в Італії
Реформація в Чехії
Ключові події
Лейпцизький диспут
Вормський едикт
Селянська війна в Німеччині
Шпайєрська протестація
Марбурзький диспут
Аугсбурзький рейхстаг
Аугсбурзький мир
Вестфальський мир
Діячі Реформації
Мартін Лютер (Німеччина, 1483-1546)
Філіп Меланхтон (Німеччина, 1497-1560)
Ганс Таусен (Данія, 1494-1561)
Олаус Петрі (Швеція, 1493-1552)
Ульріх Цвінглі (Швейцарія, 1484-1531)
Жан Кальвін (Швейцарія, 1509-1564)
Томас Кранмер (Англія, 1489-1556)
Джон Нокс (Шотландія, 1514(?)-1572)
Фаусто Соцціні (Польща, 1539-1604)
Предтечі Реформації
Вальденси
Авіньйонський полон Пап (1309-1377)
Лолларди
Західна схизма (1378 - 1417)
Гуситські війни (1420 до ~ 1434)
Північне Відродження
Результат:Поразка селян
Наслідки:Взагалі, селянська війна погіршила становище селян, оскільки озлоблене дворянство з особливою старанністю стало накладати на селян побори та повинності. Спустошення цілих областей, розпад частин нації, що зростав, послаблення реформаційних прагнень, придушення політичного життя, взаємна недовіра народу й уряду — такими були невтішні результати руху.
Штурмовой отряд русских насчитывал около 1 000 штыков и сабель. Одно из штурмовых подразделений возглавлял штабс-капитан Абрамов (500 солдат), другое (2 роты, 2 орудия) майор Делакроа, третье — подполковник Жемчужников (2 ½ роты, 4 орудия). Кроме того, взвод солдат и сотня казаков прикрывала тылы и защищала обозы. Из отряда были выделены гарнизоны для защиты Ниязбека, для полевого укрепления Сарытюбе, для такого же укрепления на Ногай-кургане. Особняком стоял отряд полковника Краевского (2 роты, 2 орудия, полсотни казаков), контролирующий участок кокандской дороги на Куйлюке.
ответ:причини війни Головна думка цього проекту — звільнення селян з-під влади дворян, з винагородою останніх з церковного майна, і реформа судів, на підставі виборчого й загальностанового начал. Згідно з цими основними вимогами й увесь селянський рух розбивається на три головних місцевих рухи:
на південному заході Німеччини, звідки вийшла програма «дванадцяти статей», вождем повстання був Ганс Мюллер із Бульгенбаха;
другий район, де найрозповсюдженішою була гейльброннська програма, охоплював Франконію від Ротенбурга й Бенсгайма до Вюрцбурга й Таубера: тут повстанням керували Метцлер і лицар Гец фон-Берліхінген;
далі на північ, до Тюрингії та Саксонії, у селянському повстанні надважливу роль відігравали анабаптистські прагнення, а головним діячем був Томас Мюнцер.
Вимоги повстанців: зменшити панські права
Перебіг подій:Рух і деномінації
Протестантизм
Реформація в Німеччині
Лютеранство
анабаптизм
Реформація у Швейцарії
Кальвінізм
Реформація в Нідерландах
Менонітство
Реформація в Англії
Англіканство
пуританство
Реформація в Шотландії
Пресвітеріанство
Реформація у Франції
Гугеноти
Реформація в Польщі
Социніанство
Реформація в Італії
Реформація в Чехії
Ключові події
Лейпцизький диспут
Вормський едикт
Селянська війна в Німеччині
Шпайєрська протестація
Марбурзький диспут
Аугсбурзький рейхстаг
Аугсбурзький мир
Вестфальський мир
Діячі Реформації
Мартін Лютер (Німеччина, 1483-1546)
Філіп Меланхтон (Німеччина, 1497-1560)
Ганс Таусен (Данія, 1494-1561)
Олаус Петрі (Швеція, 1493-1552)
Ульріх Цвінглі (Швейцарія, 1484-1531)
Жан Кальвін (Швейцарія, 1509-1564)
Томас Кранмер (Англія, 1489-1556)
Джон Нокс (Шотландія, 1514(?)-1572)
Фаусто Соцціні (Польща, 1539-1604)
Предтечі Реформації
Вальденси
Авіньйонський полон Пап (1309-1377)
Лолларди
Західна схизма (1378 - 1417)
Гуситські війни (1420 до ~ 1434)
Північне Відродження
Результат:Поразка селян
Наслідки:Взагалі, селянська війна погіршила становище селян, оскільки озлоблене дворянство з особливою старанністю стало накладати на селян побори та повинності. Спустошення цілих областей, розпад частин нації, що зростав, послаблення реформаційних прагнень, придушення політичного життя, взаємна недовіра народу й уряду — такими були невтішні результати руху.
Объяснение: