Страной с высокоразвитой древней культурой, сыгравшей огромную роль в становлении и развитии мировой культуры, является античная Греция, где возникновение рабовладельческого общества, а одновременно философии, относится к VII—VI вв. до н. э. и связано с распадом первобытного патриархально-родового уклада жизни, которому соответствовало мифологическое мышление.
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
1. Французька революція XVIII ст. (1789-1799) була наслідком кризи французького абсолютизму. Причинами революції стали глибокі суперечності між третім станом (торговці та промисловці, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими привілейованими станами - дворянством і духовенством. Інтереси і завдання тих, хто складав третій стан, не в усьому збігалися, але всі вони були однаково політичне безправні та прагнули змінити існуючий порядок.
2. Абсолютизм став гальмом розвитку торгівлі і промисловості, сільського господарства: королівська влада, дворянство і духовенство чинили опір будь-яким реформам, що могли знищити цехову систему і монопольні привілеї, що надавалися "обраним" компаніям і власникам "королівських" мануфактур, послабити феодальну залежність селянства.
3. Король Людовік XVI був змушений скликати Генеральні штати - збори представників трьох станів, які не збиралися впродовж 175 років. Депутати третього стану, обрані в Генеральні штати, і деякі представники від перших двох станів проголосили себе Національними зборами, а 9 липня Національні збори проголосили себе Установчими зборами, поставивши за мету вироблення Конституції. Спроба короля розігнати збори спричинила народне повстання.
Мифология — это форма общественного сознания понимания природной и социальной действительности на ранних стадиях общественного развития. Наиболее характерная черта религиозных представлений древних греков до рабовладельческого общества (VII—VI вв. до н. э.) заключается в отражении родовых связей в форме мифа, тотемизма и культа предков. Мифологический образ человеческого мышления объективно был отражением реальной родовой общественно-экономической практики. Памятниками древнегреческой мифологии считаются «Илиада» и «Одиссея» Гомера, сочинения Гесиода«Теогония» и «Труды и дни», отражавшие образ мышления человека родового общества.
В основе мифологической культуры Древней Греции лежит материально-чувственный или одушевленно-разумный космологизм. Космос понимается здесь как абсолют, божество, но античные боги — это не что иное, как те идеи, которые воплощаются в Космосе, то есть законы природы, управляющие им. Космос выступает как абсолют (нет того, что его создало) и как произведение искусства. Представление греков о мире сводится к представлению о нём как о театральной сцене, где люди — актёры, а всё вместе (мир и люди) — порождение Космоса.
Мифология древних греков рассматривается как архетипическая основа их культуры
1. Французька революція XVIII ст. (1789-1799) була наслідком кризи французького абсолютизму. Причинами революції стали глибокі суперечності між третім станом (торговці та промисловці, селянство, робітники мануфактур, міська біднота) і пануючими привілейованими станами - дворянством і духовенством. Інтереси і завдання тих, хто складав третій стан, не в усьому збігалися, але всі вони були однаково політичне безправні та прагнули змінити існуючий порядок.
2. Абсолютизм став гальмом розвитку торгівлі і промисловості, сільського господарства: королівська влада, дворянство і духовенство чинили опір будь-яким реформам, що могли знищити цехову систему і монопольні привілеї, що надавалися "обраним" компаніям і власникам "королівських" мануфактур, послабити феодальну залежність селянства.
3. Король Людовік XVI був змушений скликати Генеральні штати - збори представників трьох станів, які не збиралися впродовж 175 років. Депутати третього стану, обрані в Генеральні штати, і деякі представники від перших двох станів проголосили себе Національними зборами, а 9 липня Національні збори проголосили себе Установчими зборами, поставивши за мету вироблення Конституції. Спроба короля розігнати збори спричинила народне повстання.
Объяснение: