Сын князя Григория Ивановича Шаховского и Княгини Марии.
Родоначальником князей Шаховских был третий сынСыновья Андрея Константиновича были: Александр (прозванный Драницей) и другой Александр (прозванный Шемякой).Первый из них умер, оставив сына Ивана, а Александр Андреевич Шаховской (Шемяка) имел шесть сыновей: Андрея, Федора, Ивана, Василия, Григория и Александра Александровичей.От этих князей произошло несколько ветвей фамилии князей любого рода, переходящих посредством браков в другие фамилии, чаще всего исчезают и из своих родословий, и не всегда упоминаются в новых семействах в качестве матерей
Младшая ветвь князей Шаховских пошла от Василия Александровича, пятого сына князя Ал. Андр. Шемяки. У Василья Александровича было три сына: Михаил, Андрей и Александр Васильевичи
Князь Михаил Васильевич имел двух сыновей: Петра Михайловича и князя Мирона Михайловича
У Петра Михайловича был сын Андрей Петрович, в монаш. с именем Михаила в апр. 1632 г. Петр Михайлович, боярин, 1605 г., начал службу еще при Иоанне IV, а брат его — Мирон Михайлович долго служил воеводою в Сибири, затем был употребляем для переговоров и участвовал в избрании царя Михаила Федоровича .А Мирон Михайлович, дворянин московский при царе Михаиле
Объяснение:
Поблагадари как лучшее решение очень старалась надеюсь чем то
Коли вмер останній князь з роду Ростиславовичів, галицьке князівство перейшло під владу волинського князя Романа Мстиславовича. Князь Роман був славний з хоробрости і відваги. Роман наслідував свого прадіда Володимира Мономаха і всіма силами старався знищити степового ворога. У 1199 році Роман об‘єднав Галичину і Волинь в єдину Грицько-Волинську державу. Князь Роман Мстиславович проводив політику зміцнення князівства та своєї влади. Роман захищав землі князівства від нападів половців, литовців, вів боротьбу з непокірними боярами. Він мав таку приповідку: “не буде пахнути коріння, якщо його не потовчеш”. Цим він хотів сказати, що з бояр не буде користи для держави, як князь їх не присмирить. Як бояри знову підняли бунт, Роман виступив на них з військом, побив їх, деяких покарав суворо, інших вигнав з краю. Ті, що залишились спокірніли і слухали вже князя. Роман Мстиславович здійснював активну зовнішню політику: підписав договір про мир з Візантією, одружився з донькою візантійського імператора Ганною.
Князь Роман володів не тільки на Волині і в Галичі, але поширив свою владу також на інші українські землі. Він також задумав скріпити українські землі на заході і почав війну з поляками. Але мети не досяг. Загинув у 12-5 році в бою під Зави хвостом над Сяном. Похований у Крилосі під Галичем.
Данило Галицький.
Данило Галицький був сином першого галицько-волинського князя Романа. Він був освіченою, талановитою людиною та гарним правителем. Після смерті батька в 1205 році змушений був покинути Галичину.
У 1238 році він захопив Галич, а брату Васильку віддав у володіння Волинь, але обидва князівства під верховенством Данила.
У 1245 році князь Данило розгромив боярську опозицію, та об‘єднав польсько-угорські війська.
У внутрішній політиці Данило продовжував лінію батька: зміцнював владу Князя; послабив позиції бояр; будував нові міста (Львів, Холм); зміцнював позиції православної церкви; сприяв розвитку культури; послабив пригноблення залежних селян; розширив права ремісників; провів військову реформу.
Дипломатична діяльність Данила була спрямована на зміцнення позиції Галицько-Волинського князівства. Він укладав вигідні династичні шлюби своїх дітей з дітьми правителів інших держав. Данило почав боротьбу з монголо – татарами. З цією метою він уклав союз з недавніми ворогами – поляками та угорцями. Папа Римський Інокентій IV благословив анти татарський похід.
У 1253 році Данило отримав королівський титул від Папи римського. У 1254-1257 роках розгромив монголо-татарське військо. Це були перші перемоги русичів над монголо-татарами. Але звільнити Русь від ярма Данилу не вдалося.
Нове вторгнення монголо-татар на землі Галицько-Волинського князівства примусило Данила прийняти умови хана Бурундая: зруйнувати фортецю Львів, Володимир, Луцьк.
В 1264 році Данило помер в м. Холм. З його смертю закінчилося існування Галицько-Волинського князівства.
Родился 1754
Смерть: 1824
Сын князя Григория Ивановича Шаховского и Княгини Марии.
Родоначальником князей Шаховских был третий сынСыновья Андрея Константиновича были: Александр (прозванный Драницей) и другой Александр (прозванный Шемякой).Первый из них умер, оставив сына Ивана, а Александр Андреевич Шаховской (Шемяка) имел шесть сыновей: Андрея, Федора, Ивана, Василия, Григория и Александра Александровичей.От этих князей произошло несколько ветвей фамилии князей любого рода, переходящих посредством браков в другие фамилии, чаще всего исчезают и из своих родословий, и не всегда упоминаются в новых семействах в качестве матерей
Младшая ветвь князей Шаховских пошла от Василия Александровича, пятого сына князя Ал. Андр. Шемяки. У Василья Александровича было три сына: Михаил, Андрей и Александр Васильевичи
Князь Михаил Васильевич имел двух сыновей: Петра Михайловича и князя Мирона Михайловича
У Петра Михайловича был сын Андрей Петрович, в монаш. с именем Михаила в апр. 1632 г. Петр Михайлович, боярин, 1605 г., начал службу еще при Иоанне IV, а брат его — Мирон Михайлович долго служил воеводою в Сибири, затем был употребляем для переговоров и участвовал в избрании царя Михаила Федоровича .А Мирон Михайлович, дворянин московский при царе Михаиле
Объяснение:
Поблагадари как лучшее решение очень старалась надеюсь чем то
Роман Мстиславович.
Коли вмер останній князь з роду Ростиславовичів, галицьке князівство перейшло під владу волинського князя Романа Мстиславовича. Князь Роман був славний з хоробрости і відваги. Роман наслідував свого прадіда Володимира Мономаха і всіма силами старався знищити степового ворога. У 1199 році Роман об‘єднав Галичину і Волинь в єдину Грицько-Волинську державу. Князь Роман Мстиславович проводив політику зміцнення князівства та своєї влади. Роман захищав землі князівства від нападів половців, литовців, вів боротьбу з непокірними боярами. Він мав таку приповідку: “не буде пахнути коріння, якщо його не потовчеш”. Цим він хотів сказати, що з бояр не буде користи для держави, як князь їх не присмирить. Як бояри знову підняли бунт, Роман виступив на них з військом, побив їх, деяких покарав суворо, інших вигнав з краю. Ті, що залишились спокірніли і слухали вже князя. Роман Мстиславович здійснював активну зовнішню політику: підписав договір про мир з Візантією, одружився з донькою візантійського імператора Ганною.
Князь Роман володів не тільки на Волині і в Галичі, але поширив свою владу також на інші українські землі. Він також задумав скріпити українські землі на заході і почав війну з поляками. Але мети не досяг. Загинув у 12-5 році в бою під Зави хвостом над Сяном. Похований у Крилосі під Галичем.
Данило Галицький.
Данило Галицький був сином першого галицько-волинського князя Романа. Він був освіченою, талановитою людиною та гарним правителем. Після смерті батька в 1205 році змушений був покинути Галичину.
У 1238 році він захопив Галич, а брату Васильку віддав у володіння Волинь, але обидва князівства під верховенством Данила.
У 1245 році князь Данило розгромив боярську опозицію, та об‘єднав польсько-угорські війська.
У внутрішній політиці Данило продовжував лінію батька: зміцнював владу Князя; послабив позиції бояр; будував нові міста (Львів, Холм); зміцнював позиції православної церкви; сприяв розвитку культури; послабив пригноблення залежних селян; розширив права ремісників; провів військову реформу.
Дипломатична діяльність Данила була спрямована на зміцнення позиції Галицько-Волинського князівства. Він укладав вигідні династичні шлюби своїх дітей з дітьми правителів інших держав. Данило почав боротьбу з монголо – татарами. З цією метою він уклав союз з недавніми ворогами – поляками та угорцями. Папа Римський Інокентій IV благословив анти татарський похід.
У 1253 році Данило отримав королівський титул від Папи римського. У 1254-1257 роках розгромив монголо-татарське військо. Це були перші перемоги русичів над монголо-татарами. Але звільнити Русь від ярма Данилу не вдалося.
Нове вторгнення монголо-татар на землі Галицько-Волинського князівства примусило Данила прийняти умови хана Бурундая: зруйнувати фортецю Львів, Володимир, Луцьк.
В 1264 році Данило помер в м. Холм. З його смертю закінчилося існування Галицько-Волинського князівства.
Опирайся на это.