Реформы Петра I — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в России Петра I. Всю государственную деятельность Петра I условно можно разделить на два периода: 1696—1715 годы и 1715—1725. Особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением Северной войны. Реформы были нацелены прежде всего на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. Кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. Во втором периоде реформы были более планомерными. Ряд историков, например В. О. Ключевский, указывали, что реформы Петра I не являлись чем-то принципиально новым, а были лишь продолжением тех преобразований, которые осуществлялись в течение XVII в. Другие историки (например Сергей Соловьев) напротив подчеркивали революционный характер преобразований Петра. Историки, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. Одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления Петр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю) . Другая группа историков, наоборот, пишет о большой личной роли Петра I в проведении тех или иных реформ.
Алекса́ндр-Жорж-Анрі́ Реньо́ (фр. Alexandre-Georges-Henri Regnault; 31 жовтня 1843 — 19 січня 1871) — французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: «Фетіда приносить Ахіллесу зброю»; відправившись потім у Рим як пенсіонер французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим (костюми, народні сцени, свята та околиці цього міста). У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні (знаходиться в музеї «Лувр» в Парижі) і чудову копію знаменитої картини Веласкеса «Las Lanzas», що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів — вищезгаданий портрет генерала Прима, «Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя» (1870), «Страта без суду мавританських королів Гренади» (1870, Музей д'Орсе), «Портрет графині де Барк» (1869, Лувр) і «Юдифь і Олоферн» (в марсельському музеї). Реньо майстерно працював аквареллю[2]. Також малював картини у стилі орієнталізм[3].
Особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением Северной войны. Реформы были нацелены прежде всего на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. Кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. Во втором периоде реформы были более планомерными.
Ряд историков, например В. О. Ключевский, указывали, что реформы Петра I не являлись чем-то принципиально новым, а были лишь продолжением тех преобразований, которые осуществлялись в течение XVII в. Другие историки (например Сергей Соловьев) напротив подчеркивали революционный характер преобразований Петра.
Историки, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. Одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления Петр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю) . Другая группа историков, наоборот, пишет о большой личной роли Петра I в проведении тех или иных реформ.
Алекса́ндр-Жорж-Анрі́ Реньо́ (фр. Alexandre-Georges-Henri Regnault; 31 жовтня 1843 — 19 січня 1871) — французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: «Фетіда приносить Ахіллесу зброю»; відправившись потім у Рим як пенсіонер французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим (костюми, народні сцени, свята та околиці цього міста). У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні (знаходиться в музеї «Лувр» в Парижі) і чудову копію знаменитої картини Веласкеса «Las Lanzas», що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів — вищезгаданий портрет генерала Прима, «Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя» (1870), «Страта без суду мавританських королів Гренади» (1870, Музей д'Орсе), «Портрет графині де Барк» (1869, Лувр) і «Юдифь і Олоферн» (в марсельському музеї). Реньо майстерно працював аквареллю[2]. Також малював картини у стилі орієнталізм[3].
Анрі Реньо
фр. Henri Regnault
Henri Regnault par Barrias.JPG