Исполнительная директория (фр. Directoire exécutif) — высший орган государственной власти первой Французской республики по Конституции III года во время последнего периода Великой Французской революции с 26 октября 1795 по 9 ноября 1799 года. Директория представляла собой коллективного главу государства в лице пяти директоров, избиравшихся Советом старейшин из кандидатов выдвигавшихся Советом пятисот
Октя́брьская револю́ция[2][3] (полное официальное название в СССР — «Вели́кая Октя́брьская социалисти́ческая револю́ция»[2]; иные названия, получившие распространение в историографии: Октя́брьский переворот[2], «Октябрьское восстание», «Красный Октябрь», «Великий Октябрь», «большевистский переворот») — социалистическая революция, произошедшая в России в октябре (по новому стилю — в ноябре) 1917 года, итогом которой стало свержение Временного правительства и установление советской власти, что существенным образом повлияло на дальнейший ход мировой истории. В историографии рассматривается либо как самостоятельное историческое событие, либо как продолжение Февральской революции[2].
Цей твір за своєю суттю відображає всю відданість і вірність дружбі. Незважаючи на багато що саме дружба здатна подолати всі перешкоди, і облагородити людину. В епосі про Гільгамеша також приділяється величезне значення світогляду того часу, звичаїв, філософії та значущості людського життя. По своїй суті це твір чимось нагадує відомі твори Гомера.
Головною дійовою особою в епосі є на половину божественне створення Гільгамеш, що володіє величезною силою і не дає спокійно жити людям, до того ж той цар Урука.
Люди скаржаться богам про строгому царя. На, що бог Ну створює істота Енкіду, яке за силою і якостями дуже схоже з Гильгамешем. Це істота подібне звір, все вкрите шерстю і живе в печері. Жриця Шамхат, вирішує спокусити його і тим самим змусити прийти в цивілізацію. Після того, як Энкид прибув до людей і навчився всім навичкам, він дізнається про звірства царя Гільгамеша і вирішує в щоб те не стало провчити його. Та в ході бійки Энкид визнає його зверхність, проте їм вдається подружитися.
Далі друзі вирішують піти в кедровий ліс і вбити там Хумбабу, щоб отримає загальне визнання і славу на віки. Незважаючи на всі труднощі і застереження друзям вдається впоратися з чудовиськом, і вони повертаються назад у місто.
Проте дружбу їх не судилося бути довгою боги послали на Энкида хвороба, від якої він і помирає. Гільгамеш дуже важко переносить цю подію і довго оплакує свого друга. Один снитися Гильгамешу і поведывает про потойбічному світі. Цей епос безумовно навчає простий, але велику дружбу здатної пережити багато чого.
Исполнительная директория (фр. Directoire exécutif) — высший орган государственной власти первой Французской республики по Конституции III года во время последнего периода Великой Французской революции с 26 октября 1795 по 9 ноября 1799 года. Директория представляла собой коллективного главу государства в лице пяти директоров, избиравшихся Советом старейшин из кандидатов выдвигавшихся Советом пятисот
Октя́брьская револю́ция[2][3] (полное официальное название в СССР — «Вели́кая Октя́брьская социалисти́ческая револю́ция»[2]; иные названия, получившие распространение в историографии: Октя́брьский переворот[2], «Октябрьское восстание», «Красный Октябрь», «Великий Октябрь», «большевистский переворот») — социалистическая революция, произошедшая в России в октябре (по новому стилю — в ноябре) 1917 года, итогом которой стало свержение Временного правительства и установление советской власти, что существенным образом повлияло на дальнейший ход мировой истории. В историографии рассматривается либо как самостоятельное историческое событие, либо как продолжение Февральской революции[2].
В епосі про Гільгамеша також приділяється величезне значення світогляду того часу, звичаїв, філософії та значущості людського життя. По своїй суті це твір чимось нагадує відомі твори Гомера.
Головною дійовою особою в епосі є на половину божественне створення Гільгамеш, що володіє величезною силою і не дає спокійно жити людям, до того ж той цар Урука.
Люди скаржаться богам про строгому царя. На, що бог Ну створює істота Енкіду, яке за силою і якостями дуже схоже з Гильгамешем. Це істота подібне звір, все вкрите шерстю і живе в печері. Жриця Шамхат, вирішує спокусити його і тим самим змусити прийти в цивілізацію.
Після того, як Энкид прибув до людей і навчився всім навичкам, він дізнається про звірства царя Гільгамеша і вирішує в щоб те не стало провчити його. Та в ході бійки Энкид визнає його зверхність, проте їм вдається подружитися.
Далі друзі вирішують піти в кедровий ліс і вбити там Хумбабу, щоб отримає загальне визнання і славу на віки. Незважаючи на всі труднощі і застереження друзям вдається впоратися з чудовиськом, і вони повертаються назад у місто.
Проте дружбу їх не судилося бути довгою боги послали на Энкида хвороба, від якої він і помирає. Гільгамеш дуже важко переносить цю подію і довго оплакує свого друга. Один снитися Гильгамешу і поведывает про потойбічному світі. Цей епос безумовно навчає простий, але велику дружбу здатної пережити багато чого.